Цитати про патріотизм

Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця.

Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.

Прикро, що ми можемо забезпечити мир лише шляхом підготовки до війни.

Ті, хто робить мирну революцію неможливою, роблять насильницьку революцію неминучою.

Нація проявляється не тільки в людях, яким вона дає життя, але і в тому, яким людям вона віддає почесті, яких людей вона пам'ятає.

Не питайте, що ваша країна може зробити для вас, запитайте - що ви можете зробити для країни.

Звання та титули придумані для тих, чиї заслуги перед країною безперечні, але народові цієї країни невідомі.

Революції ніколи не полегшували тягар тиранії; вони лише перекладали цей тягар з одного плеча на інше.

В Україні хоч яку створюй партію, — у висліді буде КПРС.

Хто має право нам, людям, визначати мінімум?! Ті, що собі призначили максимум?!

Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.

Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.

Я ніколи не дозволяв собі думати, що в Україні є п'ята колона. Але ж вона вже йде потоптом по моїй душі! Раніше ж принаймні ненависть до українців хоч якось камуфлювалася, а тепер тебе просто готові знищити: "Хотєли свою нєзалєжность? Вот вам!" Виїли Україну зсередини, як лисиця бік у спартанця, ще й дивуються – чого ж вона така скособочена? Чого кульгає в Європу, тримаючись за скривавлений бік? Всю обгризуть, як піраньї, і сипонуть врозтіч. Від України залишиться тільки скелет

Ну, от і дожилася наша мова, була-була безсмертною в віках, але прийшли бендюжники від слова і потопили мову в матюках.

Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.

А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.

Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.

Ми – ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.

Кожному поколінню сняться свої кошмари.

Багато в чому винна влада. І в іншому теж.

Я краще помру на власних умовах, ніж житиму за їхніми правилами.

Я скорше дуба вріжу, ніж мене поставлять на коліна.

Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.

Держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава…

Ну, от і дожилася наша мова, була-була безсмертною в віках, але прийшли бендюжники від слова і потопили мову в матюках.

Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.

Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.

Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

А втім покоління - це дуже відносна одиниця виміру. В кожному поколінні є свої антиподи. І потім - інволюція в часі. Час - великий карикатурист.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що.