Цитати про біль, статуси про біль

Найтяжчий сум — то сум за волю, Коли криваво серце плаче, Коли душа вмирає з болю, І слово губиться гаряче…

Кожен помилковий крок стає для мене кроком до прозріння та розуміння важливого. Біль — це річ, яка формує нас, підштовхує зростання і робить світ кращим, як це не дивно. До речі, без втрат немає кохання. Це комплексна угода.

Найбільший гріх по відношенню до ближнього – не ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдськості.

Буває, що любити — це лише радість, а буває, що це майже повсякчасні муки і біль.

Бувають різного роду удари: удар по хребту, по нервах, по совісті, але найсильніший і найболючіший удар по почуттю власної гідності.

Чи подивлюсь на пустелі, на кладовища, чи поплачу на руїнах і перелічу мільйони втрат? А потім умру од горя, щоб не бачити, як заселятимуть тебе, мати моя Україно, чужими людьми, як каратимуть твоїх синів і дочок за німецьке ярмо, за німецьких байстрюків, за каторжну працю в Німеччині, за те, що не вмерли вони з голоду і діждалися нашого приходу. Прокурорів у нас вистачить на всіх. Не вистачить учителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів. Вони теж поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі й здорові, як ведмеді, і досвідчені в холодному своєму фахові. Напрактиковані краще од німців ще з 1937 року.

Коли ви страждаєте, ви можете відправитися до біса: на дискотеку, в ресторан, на побачення зі своїм хлопцем або дівчиною. Коли ви страждаєте — саме цим треба займатися. Але коли ви щасливі, здорові, почуваєтеся добре, бадьорі і веселі, коли все довкола благополучно — не витрачайте цей час на всякі дурниці. Це найкращий момент для стрибка у вищі стани, спокою, екстазу та блаженства.

Це була зрада з посмішкою на обличчі. Можливо, це було найгірше з усього.

Біль, наче хижий звір, встромив пазурі в її серці.

Я відчула, що таке зрада. Я пройшла через пекло і повернулася назад, і я вдячна за кожен отриманий шрам.

З усіх істот, які були створені, людина - найогидніша. З усіх, хто живе на Землі, їй одній властива злість, - самий низький з усіх інстинктів, вад, самий мерзенний. Людина - єдина на світі істота, здатна заподіяти біль просто так, без підстав, усвідомлюючи, що вона її заподіює. Серед усіх створінь на Землі вона одна володіє підлістю.

Образа душу ятрить і, сільки не заливай її горілкою, ще глибше в'їдається.

Я ніколи не дозволяв собі думати, що в Україні є п'ята колона. Але ж вона вже йде потоптом по моїй душі! Раніше ж принаймні ненависть до українців хоч якось камуфлювалася, а тепер тебе просто готові знищити: "Хотєли свою нєзалєжность? Вот вам!" Виїли Україну зсередини, як лисиця бік у спартанця, ще й дивуються – чого ж вона така скособочена? Чого кульгає в Європу, тримаючись за скривавлений бік? Всю обгризуть, як піраньї, і сипонуть врозтіч. Від України залишиться тільки скелет

Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.

Перетворіть свої рани на мудрість.

Кажуть, душевні рани рубцюються - бездумна аналогія з тілесними ушкодженнями, в житті так не буває. Така рана може зменшитися, затягнутися частково, але це завжди відкрита рана, нехай і не більше шпилькового уколу. Слід випробуваного страждання скоріше можна порівняти з втратою пальця або зору в одному оці. З каліцтвом зживаєшся, про нього згадуєш, можливо, тільки раз на рік, - але коли раптом згадаєш, допомогти все одно не можна.

Будь терплячий і міцний; коли-небудь ця біль виявиться тобі корисною.

Глухий біль, схожий на всеосяжний похмільний сором, тицькався тупими кутами в серце, в мозок, в печінку, стискав нудотно своїми пружними моцаками світле яблуко сонячного сплетіння, навалювався і огортав, і чавив ззовні настирливим почуттям гіперсамотньої безвиході, бо таким болем, як і докорами і душевними муками похмілля, неможливо з кимось поділитися...

Здоров'я - це коли у вас кожен день болить в іншому місці.

Ні один зі всіх президентів України і ні один з депутатів, які просиджували штани і крали в нас бабки, ніхто не зробив нічого, ні грама, щоб тої війни не було… Парадокс в тому, що ніхто не хотів лишитись героєм в Україні. Запиши своє ім’я в історію, щоб твоїм внукам казали: «Боже, який в тебе був дід-прадід!» Зроби хоть щось! — Ніхто ніфіга. Руїна. Українці завжди вміють вибрати якогось такого, щоб спочатку з вазеліном, а потім вже й без вазеліна. Ми вибираєм такого, щоб «пожестче». Садо-мазохізм такий в генах.

Тільки справжні друзі знають, куди вдарити якомога болючіше.

Дружба є цілющим бальзамом для ран від розчарувань в любові.

Коли у вас немає нікого, кому б ви могли б зробити чашечку чаю, коли ніхто вас не потребує, ось тоді, як мені здається, життя скінчилося.

Ми всі зламані. І саме в місцях надламів ми часто найсильніші.

Кому душа болить, тому весь світ плаче.

Про щастя можна говорити хвилин п’ять і не більше. Тут нічого не скажеш, крім того, що ти щасливий. А про нещастя люди безперервно розповідають ночами.

Якщо хтось зрадить тебе одного разу, це його вина; якщо він зрадить тебе знову, це твоя вина.

Існує святість в сльозах. Вони не знак слабкості, а сили. Вони говорять красномовніше, ніж десять тисяч мов. Вони є посланниками, що пригнічують горе, глибокого каяття і нечуваної любові.

Без болю не було б страждань, а без них ми б не вивчили свої уроки і не зрозуміли б помилки. Тому біль і страждання – це ключі до всіх вікон, без цього немає іншої можливості зрозуміти світ.

Дитячі образи найсильніші і пам'ятаються довше, ніж інші, тому що діти ображаються серцем, а дорослі – розумом. Розум має здатність перемогти образу, а серце – ні, в ньому залишаються шрами, які не розправиш, як складки тканини.

Зазвичай болючіше всіх здатний зробити нам саме той, хто найімовірніше може зробити нас найщасливішими.

Погане і хороше — їх немає. Є те, як ми вирішимо назвати їх самі.

Люди плачуть не тому, що вони слабкі, а тому, що вони були сильними занадто довгий час.

Люди дивні істоти. Можна бачити їх кожен день, думати, ніби знаєш їх, і раптово виявити, що зовсім не знаєш.

Дивно, іноді серце продовжує битися навіть коли розбите.

Любити ближнього — це найважливіша з людських наук, вона вистраждана людством, але як нелегко вона дається літературі й кожному з нас… Мабуть, тільки з болю, із страждання виникає здатність до співчуття, душевна просвітленість, розуміння і здатність перейнятися горем ближнього…Умій прощати! Це таки, мабуть, найвище мистецтво життя. Здається мені, що раніше в нас було менше зла, більше було терпимості справді християнської… Як далеко ще нам до висот всепрощення й національного примирення!

Народ мiй український чесний, тихий i роботящий, що нiколи в життi не зазiхав на чуже, потерпає i гине, спантеличений, обездолений… Болить у мене серце день i нiч…

Якщо всі нападають на мене, я просто сміюся... А якщо тебе образили, це означає, що всередині тебе є біль! Ти не знаєш себе. Частина тебе, яку можна образити – це твоє невігластво. Якщо хтось назве тебе ідіотом і ти згоден - ти образишся, але якщо хтось назве тебе ідіотом, а ти знаєш, що ти не ідіот - просто розсмієшся! Людина не знає тебе, ти розумієш? Якщо ти ображаєшся, значить, ти приймаєш, що ти ідіот. Він сказав, що ти ідіот – ти розлютився, це означає, що глибоко всередині ти думаєш, що ти ідіот. Ображаючись, ти показуєш себе. Коли ти знаєш себе, то ніхто не може завдати тобі шкоди. Вони можуть завдати шкоди твоєму тілу, вони можуть зашкодити твоєму розуму, вони можуть зашкодити твоїм емоціям, але невже ти розум тіло чи емоції? Коли хтось ображає тебе, просто заплющи очі, якщо це правда, тоді прийми це, якщо ні, тоді смійся, не будь серйозним! Вина, образа — ти ще молодий! Просто розтруси це, танцюй!

Людина не може рухатися вперед, якщо душу її роз'їдає біль спогадів.

- Життя нам обом...серце вирвало. Не загоїться...А жити треба.

Багато твоїх стражданнь виникають через очікування. Вірно? Так заміни очікування вдячністю.

Сімейні сварки - це гіркі речі. Вони не відповідають жодним правилам. Вони не схожі на біль або рани; вони більше нагадують розколи шкіри, які не заживуть, оскільки бракує матеріалу.

Це було як смертний вирок: знати, що я ніколи не зможу обійняти тебе, ніколи не зможу розповісти тобі, що ж ти для мене означаєш.

Перед світанням їй наснилися власні нирки небесно-ртутного кольору зі звивчастими каналами, які сяяли надприродною красою прямо перед очима, і від болю було не те що крикнути - не продихнути, ніби хтось щосили тиснув на них кам'яними пальцями...

Найбільше всього у світі я боюся війни. Війна — самий ідіотський винахід людей. І то, що вона час від часу повторюється — то є саме жахливе. То прекрасний бізнес. Немає подоходного налогу, нема декларацій, накладних — пішов, гахнув, списав гроші, поклав у карман — прекрасно!

Я б пробачила йому його гордість, якщо б він не зачепив мою...

Якщо вас щось ранить, значить, вам не все одно.

Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

Всі відчувають біль, але іноді, щоб змінитися, потрібно опинитися в скрутному становищі. Біль - це не дуже приємно, але не зазнавши родових мук, я би не змогла взяти на руки свою доньку.

Коли хтось, кого ти любиш, йде з твого життя, все, що ти можеш зробити - це спробувати не сумувати і дивитися в майбутнє, тому що немає сенсу турбуватися про те, що пішло, це такий життєвий фактор, з яким всі мали справу.

Я ніколи не думала, що у мене будуть діти. Я ніколи не думала, що буду любити. Я ніколи не думала, що зустріну свою людину. Коли ти виходиш з розбитого будинку, ти сприймаєш деякі речі як казкові, тому не шукаєш їх.

Біль – сигнал тіла, що неправильно живеш.

Людина – як цегла: обпалюючись, твердне.

Хто має право нам, людям, визначати мінімум?! Ті, що собі призначили максимум?!

Не бійтеся ворогів, бійтеся друзів. Зраджують друзі, а не вороги!

Напевно, всі розставання подібні стрибка з обриву. Найскладніше - зважитися. Як тільки опинишся в повітрі, тобі доведеться відпустити.

Все, з мене вистачить. Якщо ти не віриш, що я йду, просто рахуй дні з тих пір, як я зник. І коли ти чуєш, що твій телефон мовчить, знай, що це я тобі не дзвоню.

Людська душа – це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки не лий уже, більше не вміститься.

Чому свята такі гамірні, а горе таке безмовне?

Істина зробить вас вільними, але вам доведеться стійко витримати той біль, без якого це звільнення не почнеться.

Я би хотів сказати всім нашим політикам, що я іх просто зневажаю і хочу, щоби вони або їхні потомки обов’язково відчули на своїй шкірі то, що відчувають мами тих пацанів, які не вернулися додому. І просто щоб вони знали, що кров тих хлопців — то є на ваших руках.

Я часто думаю, що немає нічого гіршого, ніж розлучатися з тими, кого любиш. Без них почуваєшся такою самотньою!

Я не розумію, чому це називають розбитим серцем. Таке відчуття, що і всі кістки зламані теж.

Місто – це місце, куди ти завжди можеш повернутися. А люди - ні. З ними або залишаєшся ще на якийсь час, або розлучаєшся вже зараз - найчастіше без можливості повернення.

…не в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо.

Знаєш, коли ми остаточно втрачаємо дорогих нам людей? Коли більше не відчуваємо болю від їх втрати.

Хто сильніше страждає, той менше про це говорить.

Без болю не було б страждань. Без страждань ми б ніколи не вчилися б на своїх помилках. Біль і страждання - ключ, що відкриває всі двері на життєвому шляху. Без них не було б життя.

Дайте чужі болі гоїти, щоб своїх не чути.

Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна.

Все закінчується ... коли-небудь: однією смс-кою або довгою розмовою в кафе, або дзвінком ... Багато з нас колись вимовляли це:« Вибач, ми більше не можемо бути разом ». Після цієї фрази зазвичай говорять багато, або не говорять зовсім, але щось відбувається: хтось засмучений, хтось пригнічений, хтось відчуває себе поганою людиною, хтось вільним, а комусь наплювати. І знаєте, ми забуваємо тільки одне, що коли ми починали ці відносини, ми знали, що все коли-небудь закінчиться... однієї смс-кою, або довгою розмовою в кафе, або телефонним дзвінком. Але ми погодилися на це, щоб просто якийсь час відчувати себе коханими і не самотніми.

Я знаю тільки одну причину руйнування відносин, і вона зовсім не пов’язана зі штампом у паспорті. Недосказаність. Все починається з неї.

Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.

Сусідське не болить, тільки дратує. Болить тільки своє.

Часом буває так, шо хочеш почути речi, яких нiколи б не знати. I тягне за руку тебе в то мiсце, де думаєш, краще б очей не мати.