Цитати про музику

Музика – це святиня, до якої завжди треба підходити з натхненням і піднесенням, інакше вся робота буде марною.

Мода схожа на пісні, вона орієнтована на широку аудиторію. Потрібно торкнутися багато різних питань, але дуже складно зробити так, щоб це не було неприродно.

Усе наше життя — суцільна імпровізація, а значить, все наше життя — це джаз.

Ви можете бути найбездоганнішим виконавцем у світі з артистичного погляду, але публіка – вона як дівчина – якщо не показувати свої переживання, вона не захоче тебе бачити…

Я не боюся змін, навпаки хочу сказати своїм слухачам, що більше ніколи не буде другої "1944". Вона одна, окрема і дуже щира, тому вона і така крута. Якщо спробувати написати щось схоже, це вже буде фейк.

Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу.

Людське серце – це музичний інструмент, що містить велику музику. Вона спить, але вона тут, чекає відповідного моменту, щоб спалахнути, бути вираженою, бути заспіваною, бути станцьованою. І ця мить виникає через кохання. Без любові людина ніколи не дізнається, яку музику вона носила у своєму серці. Тільки через кохання ця музика стає живою, пробудженою, з можливої починає ставати справжньою.

Музика під час обіду – це образа і для кухаря, і для скрипаля.

Висока мода схожа на оркестр, диригентом якого є тільки Баленсіага. Решта з нас — просто музиканти, котрі дотримуються вказівок, які він нам дає.

Віртуози не служать музиці; вони змушують її служити собі.

На одній ноті з життя зникає музика.

Я не люблю сентиментального згасання - вмирати, так з музикою.

Музична скринька осені зіграла сумовито-ніжну мелодію у ясному небі.

Наше тріо було настільки різнопланове в іміджевому плані, що, подивившись на нас, одночасно хотілося плакати і ригати.

Навушники не тільки дозволяють краще чути звуки, але і та відгороджують від зовнішнього світу, де можна почути «нормальні» шуми цієї реальності. Музика стає підтримкою моєї думки.

У книгах, як і в музиці, вона шукала мук, які приносить порівняння щасливого минулого з гірким сьогоденням.

Як музичний інструмент, коли ми чуємо його здалеку, видається нашому вухові приємніший, так i бесiда з відсутнім другом буває звичайно набагато любішою, анiж iз присутнім.

Я намагаюся писати пісні, які допомагають робити людей краще і наближають їх один до одного.

Музика - це не тільки важлива частина мого життя ... це моє життя!

Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.

Коли ви на високій ноті ставите фермату, то її тривалість повинна залежати від того, скільки вистачить повітря у слухача, а не у вас з натренованим диханням співака; якщо ж ви перетягнули її – ваш спів ніколи не вважатиметься культурним.

Коли я співаю, пісня проникає в душу кожного зі слухачів – гадаю, це відбувається тому, що пісня і в моїй душі також. Це відбувається само собою, я нічого не можу з цим поробити. Якщо співаю сумну пісню про втрачене кохання, то у мене болить душа. Я сам відчуваю цю втрату.

Не хочу бути порожньою. Не хочу робити кар'єру на якомусь одному треці, коли ось – ти з ним на радіо, півроку важкої ротації, всі тебе люблять. А потім хоп – і тебе немає. Є такі артисти, ми знаємо про них. Але я ніколи не хотіла йти цим шляхом.

Віднайти невідомі старі пісні – не проблема. Проблема – зробити це, відчуваючи себе частиною цих пісень, частиною кургану, людей, які навколо нього живуть

Музика - це математика, вітер, вільна енергія, що тече, душа космосу, прозорий крилатий вогонь чистого сприйняття.

Патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли їх писати треба. Бо до того, як в країні таке сталося, ніхто їх не писав, а зараз всі стали такими патріотами – понадівали собі вишиванки і поналіплювали їх на машини. Їх ще "вишиватниками" називають. Начепив вишиванку – і вже думаєш, шо все помінялося. Та вишиванка має бути десь глибше, зашита мамою і татом…

Фальшива нота, зіграна невміло, - це просто фальшива нота. Фальшива нота, зіграна впевнено, - це імпровізація.

Існує часовий ліміт для поп-зірок. Поп-зірки порівняно швидко виробляють свій ресурс. Для легенди, ікони ніяких тимчасових обмежень не існує. Саме такий статус мені хочеться отримати.

Наші концерти - це більше ніж нові враження, цікаве спілкування або свято. Ми - це стиль життя, ми і є музика. Ми - це втеча від реальності.

Ноти – це мовчазні знаки на папері, які ще нічого не говорять про свою величезну художню силу. І треба дуже багато докласти зусиль, праці, часу, щоб твір ожив під пальця: піаніста, під смичком скрипаля або в голосі співака і посправжньому схвилював слухача.

Я хочу створити таку музику, яка буде передаватися з покоління в покоління. Музику, яка залишиться в людях, яку люди пронесуть через своє життя. І неважливо, чи отримає вона чи ні якісь престижні нагороди, займе високі рядки в чартах чи ні.

Пісні у народі народжуються тільки під час славної доби. А українська славна доба — це козацтво. От і пісні народні — через одну про козаків.

Більше нічого не вмію, як римувати слова і під музику викладати якісь ідеї. Часом вони мудрі і глибокі, а часом – поверхові і ржачні. Але в них завжди є суть.

Мені вдалося уникнути багатьох підліткових проблем, тому що у мене була мета - музика.

Уявіть, що людство оглухло. Як би ви донесли свою музику людям?

Я кожен раз співаю так, ніби це мій останній виступ.

Моє головне джерело енергії – слухачі. Буває, виходиш на сцену зовсім розбитий, з високою температурою, а зал починає тобі підспівувати, причому тексти знає краще від мене, – хворобу, як рукою знімає.

Це, насправді, метафора: «Нам усім залишилося 30 секунд до Марсу». Це означає, що майбутнє зовсім поруч і все змінюється дуже швидко. Але саме чудове в цій назві те, що воно унікальним чином описує нашу музику. Воно дає привід задуматися, залишає простір для фантазії і викликає купу запитань. Ось що значить «30 Seconds To Mars».

Я мрію рівно про такий гонорар, який забезпечив би мені спокійне існування, щоб спокійно записати альбом, щоб не концертувати хоча б три місяці.

Рок - це музика, за допомогою якої можна розібратися в своєму внутрішньому світі і відшукати частинку себе, не вбивши при цьому нікого.

Я не хочу бути лише в рамках одного конкурсу. Мені потрібно шукати в різних галузях. У поп-музиці, кажуть, бажано не змінюватися роками. Співати одну пісню.

Я думаю, що велика частина «30 Seconds to Mars» - це не тільки музика, це не тільки мистецтво. Це товариство. Це почуття приналежності. І не кожен зрозуміє це, і це нормально, це просто робиться для людей.

Я хочу створити таку музику, яка буде передаватися із покоління в покоління. Розумієте, я зростала на дуже непопулярній сьогодні музиці – джазі. Але це пісні, до яких ти повертаєшся знову і знову. Слухаєш кожне слово. Вокал Елли Фіцджеральд або Сари Вон – це просто неймовірно, так круто і так чесно, це вже ніколи не повернеться

У нашій країні актори стають президентами. А я всього лише граю в групі. Мені цікаво, чому люди критикують тих, хто робить творчий вибір? Я не йду на війну. Я складаю музику.

Моя пісня (1944 - ред.) не тільки про кримських татар. Мені дуже важливо, що люди знайшли в цій історії себе.

Коли я займаюся музикою, я повністю на ній зосереджую. Я думаю, що одна з причин повного провалу інших - невміння жертвувати.

Мені казали: так нечесно, усі співають веселі пісні (на Євробаченні - ред.), тільки ти співаєш сумну. Я вважаю, натомість, якщо ти виходиш співати під прапором своєї країни, не можеш просто представляти свою творчість. Ти співаєш про настрій, який зараз в країні.