Цитати про смерть

Коли-небудь ми всі розлучимося. З дітьми, з тими, кого любимо. Дійсно, я боюся смерті. А ось життя — ні, не боюся.

Кажуть, що інстинкт смерті є нібито визначальним у житті людини. Нібито все диктує страх перед невідомістю, перед тайною зникнення... Та чи так це насправді? Чи не більше мусить лякати живущого те, що проіснувати він може марно, безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весни пустоцвітом? Так у чому все-таки він, «конечний зміст всієї мудрості земної?» Як бути справжнім? Як досконалитись? Як маєш повестись, щоб відчути себе перед лицем всесвіту справді вінцем природи?

Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла.

Коли слово не вб'є, то палиця не допоможе.

Радію сонцю, дощу, так, так ... А ось життю? Життя, воно до заходу рухається ... Нецікаво. Що за радість — наближатися до смерті й піти в інший світ?! Все вдалося: народження, дитинство, юність, зрілість, а от старість не вдалася. Хвороби, зморшки з'являються, сили вже не ті. Яка радість?

Смерть чим погана? Йдеш, а те, що любив, лишається.

Я збираюсь жити до самої смерті.

У вашій любові до життя… я бачу звичайнісінький страх смерті.

Будь спокійний. Померти важче, ніж здається.

Веселі люди зазвичай найсміливіші люди, які гинуть першими.

Перед тобою ціле життя. Люби його, проживи його в повну силу. Це єдиний спосіб правильно підготуватися до смерті.

Я часто говорю так: "Треба встигати жити, любити і сміятися". Ми всі робимо величезну помилку, забуваючи, що одного прекрасного дня помремо. Нам здається, що ми житимемо вічно. Адже життя нагадує сад. У нього є час, щоб посадити щось, а потім час, щоб зібрати врожай.

Не хотів він, щоб Скарлетт чула, як будуть забивати труну. І тут він має рацію. Запам'ятай, Скарлетт: поки ти цього не чуєш, людина здається тобі живою. А ось як почуєш... Так, це найстрашніший звук на світі - звук кінця.

Він невміло вбивав час, який майстерно вбивав його.

Усвідомлення того, що ми помремо, перетворює наше життя на жарт.

Всі політичні партії в кінці кінців вмирають, вдавившись власною брехнею.

Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози ... навести красу, і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa...

Ну, що таке смерть? Що по смерті дізнаєшся?... А життя розкаже - і про друзів, і ворогів. Про любов, про справи.

Але хто може лестити себе надією, що був коли-небудь зрозумілий? Ми всі помираємо непізнаними. Так кажуть жінки і так кажуть письменники.

Із того часу всі в нас поділились на живих і мертвих, та й довго ще ділитимуться.

Якщо я несподівано помру (не дочекаєтеся), то 90 відсотків співробітників Versace будуть голосно аплодувати. Жартую!

Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі…

Я не люблю сентиментального згасання - вмирати, так з музикою.

Це було як смертний вирок: знати, що я ніколи не зможу обійняти тебе, ніколи не зможу розповісти тобі, що ж ти для мене означаєш.

Людина - це карнавальне самознищення - веселощі, насильство, сценографія смерті...

Думки тягнуться до початку життя - значить, життя добігає кінця.

Розділені кордоном смерті, але з'єднані зв'язком віри, ідеї і любові — живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом І через Бога.

Я так втомився, що хотів би померти. Остаточно і безповоротно.

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — це рух.

Краще померти, коли хочеться жити, ніж дожити до того, що захочеться померти.

Коли ви перестаєте вносити свій вклад, ви починаєте помирати.

Людина помирає, нації розвиваються і переживають занепад, але ідея продовжує жити. Ідеям невідома смерть.

Я думаю про смерть більше, ніж інші люди, це, напевно, тому що я люблю життя більше, ніж вони.

Останні 33 роки я щоранку дивився в дзеркало і питав себе: „Якщо сьогодні буде останнім днем в моєму житті, чи буду я робити те, що запланував на сьогодні?…Пам'ять про те, що ти помреш — це найкращий відомий спосіб аби уникнути самообману: ніби тобі є що втрачати. Ви і так нічого не маєте. Немає жодної причини не слідувати поклику серця.

А не знають, трясця їх матері, що вже кому на війні судилося вмерти, так не викрутишся, ніякий човен тебе не врятує. Не здожене куля, здожене воша, а війна своє, казав той, візьме...

Людям, яких люблять, слід би помирати разом зі своїми речами.

Ніщо не здатне зашкодити добрій людині, ні в житті, ні після смерті.

Минулого не повернути. Померлих не воскресити. Шляху зворотного немає, треба йти тільки вперед.

Боятися смерті — все одно що боятися того, що ми обмежені у просторі.

Життю не варто надавати сенсу, бо це неминуче приведе до висновку, що жити не варто.

Я не боюся зникнути. Перш, ніж я народився, мене не було мільярди і мільярди років, і я анітрохи від цього не страждав.

– Я можу кинутися з вікна вниз, – знайшов вихід. Зрадів. Нащо вішатися? Це так неестетично! Краще – як сокіл! Із неба об землю.

Колико-то гробів, а всі ж то тії люде жили на світі, і всі пішли на суд перед бога! Скоро й ми підем, де батьки і діди наші.

Спадщина - це не твоє минуле. Це те, що ти візьмеш з собою в майбутнє.

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.

Важливо бути людині другом, поки вона жива, а не тоді, коли вона вже померла. Мертвому це все ні до чого.

Загалом, добрела я до ванни, сіла в воду і вирішила втопитися. І тут раптом згадала, що у мене знайдеться кілька шматочків вчорашнього шоколадного пирога! Що б не говорили, а на світі є ще речі, заради яких варто жити.

Час проноситься, як реактивний літак і його вистачає лише на смерть. Перетворишся на купку брудної, обісцяної цегли, так і не дочекавшись інвестицій у свою неповторність.

Зараз, коли людина соромиться сказати, що їй не хочеться вмирати, вона говорить так: дуже хочеться вижити, щоб подивитися, що буде потім. Начебто, якби не це, вона негайно була би готова лягти в труну.

Найбільше всього у світі я боюся війни. Війна — самий ідіотський винахід людей. І то, що вона час від часу повторюється — то є саме жахливе. То прекрасний бізнес. Немає подоходного налогу, нема декларацій, накладних — пішов, гахнув, списав гроші, поклав у карман — прекрасно!

Якщо все життя пройшло у брехні, треба і вмерти з нею.

Якщо хто-небудь уб'є людину, він буде покараний як вбивця. А якщо я відкрию велику фабрику і тим самим знищу сотні дрібних власників, то я - добропорядний ділок.

Ніхто не хоче вмирати. Навіть той, хто прагне на небеса, не хоче померти, щоб туди дістатися. У той же час, смерть для всіх нас – кінцева зупинка. Ніхто поки її не уникнув. Так воно і повинно бути, бо смерть – кращий винахід життя. Смерть – причина змін, що очищає старе, щоб торувати шлях новому... Не витрачайте відпущений вам час на те, щоб жити чужим життям... майте сміливість прислухатися до серця й інтуїції. Якимось чином вони знають, ким ви хочете стати. Все інше вторинне

Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди.

Оскільки ми не знаємо, що таке смерть, боятися її нелогічно.

Смерть, податки, пологи. Ні те, ні інше, ніколи не буває вчасно.

З самого дня мого народження моя смерть розпочала свій шлях. Вона слідує за мною без метушні.

Кожна людина помирає незнайомцем.

Давайте жити так, щоб навіть трунар пошкодував про нас, коли ми помремо!

Після того, як ти вбиваєш у собі людину, ти вб'єш іще багато людей.

Усяке багатство, усяка слава - усе воно суєта суєт; і шабля, й булава з бунчуком, і горностайова кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками.

Смерть не робить винятків. Той, хто пішов, вже не повернеться.

Єдине, яке за своє життя він скоїв убивство, - це вбивство Часу.

Щоб отримати визнання - треба, навіть необхідно, померти.

Я би хотів сказати всім нашим політикам, що я іх просто зневажаю і хочу, щоби вони або їхні потомки обов’язково відчули на своїй шкірі то, що відчувають мами тих пацанів, які не вернулися додому. І просто щоб вони знали, що кров тих хлопців — то є на ваших руках.

Життя ламає кожного, і багато хто потім тільки міцніше на зламі. Воно вбиває найдобріших, найсильніших і найніжніших. А якщо ти ні те, ні інше, ні третє, то будь впевнений, що і тебе вб’ють, тільки без особливого поспіху.

Поки людина жива - ніщо не втрачено.

Краще вмерти — загинути героєм, ніж жити рабом.

Краще мужньо померти, ніж жити у ганьбі.

Те, що є причиною для життя, може бути чудовою причиною для смерті.

- Скажи менi , як же ти можеш глядячи смертi в очi ще й жартувати ? - Та хiба все наше життя не жарти ?

Жінки помирають пізніше чоловіків, тому що вічно запізнюються.

У минулі дні часто писали про те, як солодко і прекрасно померти за батьківщину. Але в сучасних війнах немає нічого солодкого і прекрасного. Ти помреш як собака, без всякої на те причини.

Кладовище — це дзеркало людських взаємин.

Завжди є привід для вбивства людини.