Цитати про кіно

Я думаю, для багатьох людей акторство стає стилем життя, особливо коли ти живеш в Лос-Анджелесі.

Я стільки накричався за ці 50 років, навіть більше. Так накричався, що не хочеться. Але тепер, зараз я місяці три не був на сцені, починаю з дружиною розмовляти і раптом вона мені каже: “Ти чого так голосно розмовляєш? Та я ж біля тебе стою, сиджу. Я тебе чую. Ну чого ти так голосно? По-моєму, пора тобі вже на сцену”. І це правда. І хочеться, і колеться, і розчаровуєшся, і знову зачаровуєшся…

Кіно - моя пристрасть. Після того, як сама знялася у фільмі, я ще більше перейнялася темою кінематографа.

У всіх моїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудись далеко, вперед, в інше життя — невідоме, але принадне, краще. Вони прощаються поквапливо і недбало і, відірвавшись, не оглядаються. Це — моя мати. Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди.

Режисери бувають трьох видів: розумні, винахідливі та більшість.

На мене сильно вплинув кінематограф, світ, схожий на сон. Щоразу, коли я придумую дизайн одягу, я наче створюю фільм.

Осінь – час теплих обіймів, гарячого чаю, м’якого пледа і цікавих фільмів.

Знятися в поганому фільмі - все одно що плюнути у вічність!

Я знімаюся у безлічі фільмів для дітей, тому що хочу дарувати їм позитив. По телевізору показують відірвані руки і ноги через теракти і війни, а дітям потрібні любов і щастя. Коли виростаєш, світ обламує тебе. Чудо, що ми ще можемо посміхатися.

Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися — це не ти, це завжди хтось інший.

На жаль, в плані популяризації своїх героїв Україна суттєво відстає. Наприклад, дуже мало фільмів про видатних українців. Я знаю, що Держкіно потроху виділяє кошти на хороші проекти, але цього мало. Повинно бути як у Голлівуді, розумієте? Масштабно! Ось я, наприклад, дуже чекаю крутий фільм про життя Тараса Шевченка. Я дійсно хочу такий фільм, тому що обожнюю біографічні стрічки – це мій улюблений жанр. Однак цього Україні зараз дуже не вистачає.

Треба взяти себе в руки, закувати серце в залізо, волю і нерви, бодай останні, і, забувши про все на світі, створити сценарій і фільм, достойний великої нашої ролі у велику історичну добу.

Раніше жінки годували грудьми немовлят, тепер кінопродюсерів.

Коли мені не дають ролі, відчуваю себе піаністкою, якій відрубали руки.

Маленька роль ніколи не вбивала великого артиста. Але маленький артист завжди може вбити велику роль.

Шекспір сказав: “Світ — театр і ми всі в ньому актори”. А Сковорода ще доповнив, сказав: “І кожен грає ту роль, на яку його поставили”. Я думаю, це правильно.

Найважче знати, що не треба знімати…

Я не визнаю слова «грати». Грати можна в карти, на скачках, в шашки. На сцені жити потрібно.

Кіно вимагає величезної працелюбності і працелюбності не тільки на зйомці, а в усьому розумному процесі створення картини. Кіно — мистецтво «Одержимих».

Четвертий раз дивлюся цей фільм і повинна вам сказати, що сьогодні актори грали як ніколи.

Я не зовсім люблю свої картини. Часом я їх не люблю зовсім. Я їх жалію, як дітей незграбних і не досить вродливих, але моїх рідних. І мені здається до цього часу, що хороша, по-справжньому зроблена картина моя ще десь попереду.

Отримую листи: «Допоможіть стати актором». Відповідаю: «Бог допоможе!».

Ви знаєте, що таке зніматися в кіно? Уявіть, що ви миєтеся в лазні, а туди приводять екскурсію.