Цитати про історію

Тому що у мене є дивовижні туфлі, сумки та історії, які треба цінувати.

Нам набридло говорити про війну, про окупацію. Ми втомились. А як кримські татари повертались після депортації 1944 року? Скільки років пішло на те, щоб повернутись? А якби вони втомились? Я б не знала, що таке Крим. А ми втомились за 5 років? Серйозно? В мене немає слів для тих людей, які кажуть, що вони втомилися. Ми маємо бути єдиним цілим, щоб перемогти. Не буває перемоги без єдності, на мій погляд.

Нацiональний епос — втiлення iсторичної пам'ятi народу.

Ми живемо в епоху глобалізації та епоху жінки. Ніколи у світовій історії жінки не мали такого контролю над своєю долею.

Жодна людина за всю історію не домоглася нічого великого, не породивши цього спочатку в своїй уяві.

Історія – це правда, яка стає брехнею. Міф – це брехня, яка стає правдою.

Мені подобається, коли речі на вигляд злегка поношені, не нові, так, ніби у них є історія.

Чудово, що Америку відкрили, але було б краще, якби Колумб проплив мимо..

Дурне діло - чужих родичів шукати. Свої предки в спини дихають. А таємниць своїх не відкривають лише тому, що не дуже вони комусь із нащадків і потрібні. А їм би було що розповісти...

Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались ... Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько-то на твоїх вулицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота. Буде з нас і недавніх споминок про твою руїну.

Супротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіалізму, спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу.

Волинь - то історично, напевно, найбільш цікава область України, найбільш глибока за історією, і тому, власне, та хронологія історичних подій відклала певний відбиток на тих людях, які тут є, вони вже народжуються з геном якоїсь особливої гідності. Тобто, вас це відрізняє від решти території України.

Ідеї українського націоналізму й героїчні подвиги революційної боротьби розбуджують глибоко приспані, сковані большевицькими дибами енергію і найвищі вартості козацьких нащадків.

Моя пісня (1944 - ред.) не тільки про кримських татар. Мені дуже важливо, що люди знайшли в цій історії себе.

Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, - це Україна (...) Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабкодухим і запроданцям, як не у нас?

Віднайти невідомі старі пісні – не проблема. Проблема – зробити це, відчуваючи себе частиною цих пісень, частиною кургану, людей, які навколо нього живуть

У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії.

П’ятий раз поспіль ми щось думаємо, малюємо у своїй голові, приходить черговий чувак і все, що він говорить по телевізору можна перекласти трьома-чотирма словами, самі знаєте, якими.

Імперіялізм російського народу – це явище історичного порядку, що міняє свої форми та методи дії, але в своїй істоті залишається незмінним.

Погубила нас нещаслива наша географія і невдала наша історія.

Щоразу переконуюсь: історія — це філософія. Філософія нації.

Історичний досвід переконливо повчає нас, що Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не зміняла, ні не послаблювала свого імперіалізму – гону загарбувати, визискувати й нищити інші народи, зокрема український.

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.

По-божому, коли людина сама своїх предків знає! тому і поміч не потрібна, бо рідна кров- покров, захист. А хто кров свою не шанує, тому помагати гріх! Кожен свої шляхи сам здолати має.

Українська революція – це передусім процес внутрішнього визволення нації й розбудження та самоусвідомлення її традиційних оригінальних історично притаманних українських вартостей і якостей, які мають вирішальне значення у всеохопленні широких народніх кіл…

Надавання стороннім силам і кон’юнктурі вирішального значення в справі визволення, приводить до її заламання, як це найвиразніше показує наша історія. Така концепція сама собою гальмує розвиток і мобілізацію власних визвольницьких сил народу і притуплює дух боротьби. Зовнішні чинники кермуються своїми власними цілями й інтересами, а нашу справу, визвольні сили й боротьбу України в практиці і політиці розглядають під кутом власних ресурсів…