Цитати про політику, думки про політику

Не система винна, що у нас багато кретинів. І хто певен, що при іншій системі їх було б менше?

Ми не боїмося довірити американському народу неприємні факти, іноземні ідеї, чужі філософії та конкурентні цінності. Бо нація, яка боїться дозволити своєму народові судити правду та брехню на відкритому ринку, - це нація, яка боїться свого народу.

«І добре було б, щоб Верховна Рада прийняла закон, що іноземці не мають права працювати, бо забирають кусок хліба в українських акторів. Я колись з Остапом їхав в Америку грати спектакль “Записки божевільного”. Да? Гоголь. Поставив Василь Сєчін. І такий поет Богдан Бойчук. Ну а там імміграційна служба і т.д., і профспілки акторські повинні були дати дозвіл на працю в Сполучених Штатах Америки на двох акторів, тому що вони забирають кусок хліба в двох американських акторів. Дозвіл! Це тяглося місяцями, щоб профспілки акторські дали дозвіл».

Якщо преса повідомляє світові новини так само, як вони повідомляють щось про мене, то ми маємо великі проблеми.

Ми забуваємо, що нове покоління росте дуже швидко, і йому зараз нема чим пишатися, вони не знають своїх героїв. В Україні вже п'ятий рік триває війна. Але ми повинні зробити так, щоб майбутні покоління могли згадати про щось ще, а не тільки про війну. Наші хлопці для того і стоять на передовій, щоб країна вставала на ноги.

Чому всі правителі так ненавидять всіх, хто проти війни принципово? Тому, що всі вони раби атавістичних інерцій. Попробуйте сказати голосно проти війни — і зразу суд за аморальність. Отже, війна моральна.

Тому що існують накази, які можна віддавати, але виконувати їх злочинно.

Кращий той уряд, який править менше.

У країні, де є порядок, будь сміливий і в діях, і в промовах. У країні, де немає порядку, будь сміливий у діях, але обачний в промовах.

Коли я говорю про краще суспільство, я маю на увазі суспільство, яке розуміє цілісність кожної людини, поважає навіть маленьку дитини і не нав’язує їй свої істини. Але, здається, таке суспільство ще дуже, дуже далеко, оскільки всі виношують свої корисливі інтереси і не можуть припинити свої ігри; вони використовують людей і експлуатують їх.

Чому я вирішила стати політиком? Все просто. Я була дуже страшною для проституції і занадто дурною для крадіжок.

Демократія означає правління неосвічених, аристократія - правління погано освічених.

Я вже казав вам якось, що великі гроші можна зробити у двох випадках: при створенні нової держави та при її краху.

Поневолений чужою державою нарід може здобути справжнє й тривке визволення тільки власним змаганням, напругою всіх своїх сил у боротьбі на життя і смерть… Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.

Гітлер — напівінтелігент, зарозумілий «юберменш» і дуже короткозорий.

Дипломатія - це вміння так послати людину до біса, що вона буде збиратися в подорож.

Коли релігія об’єднується з політикою, народжується інквізиція.

Всі політичні партії в кінці кінців вмирають, вдавившись власною брехнею.

– Брате, я тепер велика людина… Крупка-молодший розгорнув документ. – Помічник-консультант народного депутата? Я думав, принаймні радник Президента… Тих помічників – як вошей…

В Україні хоч яку створюй партію, — у висліді буде КПРС.

Мені обридли конфесії з політичним підтекстом. Московський патріархат, київський патріархат. Один всія України, і другий всія України. В очах двоїться – хто ж із них усіїший?

Відродження духу народного в діяльності невеликої верхньої верстви залежить від близькості цієї верстви до маси й любові до неї.

Людина відчуває відповідальність за свої дії тільки тоді, коли відчуває страх. Тому наші політики витворяють такі чудеса, що вони не бояться, що вони не відповідальні ні перед ким… Це ми переживаєм за якісь правила, норми етики й поведінки. А є люди, які керують країною, яким те абсолютно по цимбалах.

Супротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіалізму, спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу.

Бюрократія - це гігантський механізм, керований пігмеями.

У мене є два заступники, чотири з яких вже місяць лежать в Кабінеті міністрів. Призначити їх неможливо. Не знаю, чому.

Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.

Коли все сказано і зроблено, і державні діячі обговорюють майбутнє світу, факт залишається фактом, що люди ведуть ці війни.

У нашій країні актори стають президентами. А я всього лише граю в групі. Мені цікаво, чому люди критикують тих, хто робить творчий вибір? Я не йду на війну. Я складаю музику.

Будьте політично коректні, але, будь ласка, не стомлюйте оточуючих розмовами про політичну коректність, тому що це кінець всьому. Хочете створити нудьгу? Будьте політично коректні під час бесіди.

Звання та титули придумані для тих, чиї заслуги перед країною безперечні, але народові цієї країни невідомі.

Правду ви мені все одно не дасте написати, а неправду — не хочу!

У нас дуже важко бути міністром. Тому що заведено у нас так: якщо ти артист - ти хороший, а якщо став міністром - ти вже поганий. Причому відразу, на наступний день.

Крим був трохи занедбаний. У мене в школі була українська мова та література, але так було не скрізь. Не у всіх школах навіть вважали себе Україною. Але цим не було кому займатися

Таким чином, або треба переходити всьому культурному процесу зверху до низу на українську мову, або бути послідовним і кінчати українську літературу і не ставити письменників у жахливе, незавидне, складне становище, яке не має собі подібного, мабуть, у всьому світі, в жодного народу, що поважає себе, і уряду, що поважає свій народ.

Будь-яка жінка, яка розуміє, як вести господарство, наблизиться до розуміння того, як керувати країною.

Чесність - найкраща політика, особливо коли підкріплена грошима.

Адже проблеми не всі вирішені, і битви не всі виграні - і ми сьогодні стоїмо на межі Нової межі - межі 1960-х - межі невідомих можливостей та небезпек - межі нездійснених надій та загроз . Але «Новий рубіж», про який я кажу, - це не набір обіцянок - це набір викликів. Це підсумовує не те, що я маю намір запропонувати американському народу, а те, що я маю намір просити у них.

Нашим природним середовищем стало вже змагання, змістом нашого життя — боротьба.

Погано було за ляхів, та вже ж і наші гуляють не в свою голову!

Наше громадянство дезорієнтоване, поділене на ріжні табори, зневірене дотеперішніми невдачами, є дуже доброю почвою для всякого роду авантюризмів…

Ні один зі всіх президентів України і ні один з депутатів, які просиджували штани і крали в нас бабки, ніхто не зробив нічого, ні грама, щоб тої війни не було… Парадокс в тому, що ніхто не хотів лишитись героєм в Україні. Запиши своє ім’я в історію, щоб твоїм внукам казали: «Боже, який в тебе був дід-прадід!» Зроби хоть щось! — Ніхто ніфіга. Руїна. Українці завжди вміють вибрати якогось такого, щоб спочатку з вазеліном, а потім вже й без вазеліна. Ми вибираєм такого, щоб «пожестче». Садо-мазохізм такий в генах.

Той, хто може керувати жінкою, впорається і з державою.

А сьогодні в завтрашній день не всі можуть дивитися. Точніше, дивитися можуть не тільки всі, мало хто може це робити.

Посилати людей на війну ненавченими - означає зраджувати їх.

Демократія – це повітряна куля, яка висить у вас над головами і змушує вас дивитись догори, поки інші люди нишпорять у вас по кишенях.

Ніщо так не псує вашого минулого, як згода висуну­ти свою кандидатуру на виборах.

Хто має право нам, людям, визначати мінімум?! Ті, що собі призначили максимум?!

Росію погубить ненависть, яку вона розпалює в собі, — ненависть до України!

Я завжди дивлюся парад і плачу. Я вважаю, що парад стовідсотково потрібен, бо наша країна має пишатися своїми воїнами.

Народ не хотітиме чтива про війну побутово - описового. Народу треба його зсередини, в його стражданнях, в його сумнівах, в його боротьбі, оновленні, і показати йому шлях і перспективи. Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало на його долю стільки на одне покоління, що вистачило б і на десять колін.

Я не переймаюся тим, скільки говорять мої міністри, допоки вони роблять те, що я кажу.

Перевелись тепер лицарі в Січі: зерно висіялось за війну, а в кошу осталась сама полова.

Чистий, незаплямлений крутійствами й компромісами зі злом український націоналізм вийде переможцем з важкого, але величного змагання проти сатанічної большевицької Москви. Він переможе, бо в ньому велика Правда української нації, згідно з Божими законами, життя народів і людей у свободі й справедливості.

Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.

Я би хотів сказати всім нашим політикам, що я іх просто зневажаю і хочу, щоби вони або їхні потомки обов’язково відчули на своїй шкірі то, що відчувають мами тих пацанів, які не вернулися додому. І просто щоб вони знали, що кров тих хлопців — то є на ваших руках.

Давайте думати про освіту як про засіб розвитку наших найбільших здібностей, тому що в кожному з нас є приватна надія чи мрія, яка, здійснившись, може перетворитися на користь для кожного та більшу силу для нашої держави.

У мене 2 заступника, 4 з яких вже місяць лежать у кабінеті міністрів.

Правитель може обтяжувати свій народ після того, як отримає його довіру. В іншому випадку народ вважатиме служіння йому за тиранію. Так само і правителя можна хвалити лише після того, як він став вірити тобі, в іншому випадку він вважатиме це за лихослів’я.

Єдиний урок, який можна зробити з історії, полягає в тому, що люди не витягують з історії ніяких уроків.

Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.

Мені казали: так нечесно, усі співають веселі пісні (на Євробаченні - ред.), тільки ти співаєш сумну. Я вважаю, натомість, якщо ти виходиш співати під прапором своєї країни, не можеш просто представляти свою творчість. Ти співаєш про настрій, який зараз в країні.

Якiсть вiйни – це якiсть органiзацiї суспiльства,народу… Антикультурний стиль життя нашого народу – антикультурний стиль війни.

Я не політик консенсусу. Я – політик переконання.

Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів; а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п'янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику.

Як довго не буде самостійної Української Держави, так довго не буде порядку в Європі, всі союзи будуть нереальними.

Я дуже багато їжджу по країні. І настільки багато толкових, розумних, інтелігентних людей є в народі, а нами чомусь мають керувати хами, грабіжники, злодії, бандити. Чому воно так є? Напевно, що ми самі в тому винні.

В нас тепер є один основний принцип, одна головна мета — Суверенна Соборна Українська Держава. До неї йдемо неухильно. А шлях наш — це шлях революційної визвольної боротьби. Він у нас єдиний тому, що він єдино певний, і єдино можливий.

Давайте думати про освіту як про засіб розвитку наших найбільших здібностей, тому що в кожному з нас є приватна надія чи мрія, яка, здійснившись, може перетворитися на користь для кожного та більшу силу для нашої держави.

Газета – це друкований орган, що не бачить різниці між падінням з велосипеда і крахом цивілізації.

…чому канадський прем'єр-міністр може проїхати до парламенту на ковзанах по замерзлій річці через всю Оттаву, а у нас людей розкидають мало не в кювети, коли їде якесь цабе.

Я зневажаю уряд України за його скотиняче ставлення до пам’ятників своєї старовини. У нього немає любові до народу. Народ має підстав ненавидіти всіх нас за це.

Той чоловік, який допоміг зрозуміти, що ми українці єдині, це не чоловік. Це баба, та й то не справжня, а гумова. Ми можемо цього гада надути, а можемо спустити. (про путіна)

Не можна робити принципів, політичних засад із того, що важливе тільки в одній, означеній ситуації чи є питанням тактики. Принципова політика полягає в тому, що послідовно прямуємо до однієї основної мети найуспішнішими, найпевнішими шляхами в усіх ситуаціях, при всіх змінах, не відступаючи від неї, здійснюючи той самий основний принцип.

Ця нація була заснована на принципі, що всі люди створені рівними. І що права кожної людини зменшуються, коли загрожують правам однієї людини.