Цитати Рея Бредбері

Рей Бредбері

Рей Бредбері

Американський письменник-фантаст.

Рей Дуглас Бредбері народився 22 серпня 1920 року в місті Уокіган, штат Іллінойс, США. Повне ім'я — Раймонд Дуглас Бредбері (друге ім'я на честь знаменитого актора Дугласа Фербенкса). Батько — нащадок англійців-першопоселенців. Мати — шведка за походженням.

Під час Великої депресії в 1934 році родина Бредбері переїхала в Лос-Анджелес, прийнявши запрошення родича сім’ї. Там Реймонд в 1938 році закінчив середню школу. Три наступні роки свого життя юнак провів, продаючи газети на вулицях Лос-Анджелеса, оскільки грошей на вищу освіту не було.

Бредбері вперше спробував себе в літературі в 12 років, коли написав продовження до «Великого воїна Марса» Е. Берроуза. Перша його публікація – це вірш «Пам’яті Вілла Роджерса», яке було опубліковано в 1936 році.

в 1947 р. виходить перша збірка «Темний карнавал», яка, проте, не приносить авторові ні успіху, ні статків. Справжній успіх приходить до Бредбері через три роки, коли з'являються «Марсіанські хроніки», цей, за його висловом, «негаданий роман», скомпонований з окремих оповідань про Марс і марсіан за порадою видавничого редактора, авторового однофамільця Волтера Бредбері (це йому письменник згодом присвятив «Кульбабове вино»). Звісно, назвати «Марсіанські хроніки» романом чи повістю можна лише умовно — строго кажучи, це все-таки розлогий цикл оповідань.

Ім'я Бредбері стає відомим, і ось уже одна за одною виходять його нові книжки оповідань: «Ілюстрована людина» (1951), «Золоті яблука сонця» (1953), «Жовтневий край» (1956), «Ліки від меланхолії» (1959), «Машини радості» (1964), «Про тіло електричне я співаю» (1969), «Далеко за північ» (1976). А між ними, ще в 50-х роках, з'являються і твори «великої прози», що принесли авторові світове визнання: фантастична антиутопія «451° за Фаренгейтом» і автобіографічна повість «Кульбабове вино».

Рей Бредбері був автором і ведучим циклу телепередач з 65 міні-фільмів за мотивами його оповідань. Цикл називався «Театр Рея Бредбері» і виходив з 1985 по 1992 рік. Після 1963 Бредбері продовжив публікувати нові оповідання, але також активно сконцентрувався на іншому жанрі -драмі. Деякі зі своїх ранніх оповідань Бредбері в 1984 році перевидав в спеціальному збірнику «Спогад вбивства», а пізніше опублікував детективний роман «Смерть – справа самотня». Бредбері отримав безліч нагород в галузі літератури і мистецтва в цілому.

Навіть у літньому віці письменник продовжував писати. У 79 років Бредбері переніс інсульт, після чого останні роки життя був прикутий до інвалідного крісла. Бредбері помер після тривалої хвороби 5 червня 2012 року в Лос-Анджелесі у віці 91 рік

Перше, що дізнаєшся в житті – це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся – це що ти досі той самий дурень.
Перше, що дізнаєшся в житті – це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся – це що ти досі той самий дурень.
Перше, що дізнаєшся в житті – це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся – це що ти досі той самий дурень.
Люди — ідіоти. Вони зробили купу дурниць: придумували костюми для собак, посаду рекламного менеджера і штуки на зразок айфона, не отримавши на заміну нічого, крім кислого присмаку. Людству дали можливість відкривати простори космосу, але воно хоче займатися споживанням — пити пиво і дивитися серіали.
Людина в наш час - наче паперова серветка: її виривають, викидають, беруть нову, виривають, кидають...Люди не мають свого обличчя.
Головний секрет творчості в тому, щоб ставитися до своїх ідей як до кішок - просто змусьте їх слідувати за вами.
Я думаю, що життя занадто серйозне, аби сприймати його всерйоз.
Наповніть свій погляд захопленням та живіть так, ніби на 10 секунд повинні померти. Побачте світ. Це фантастичніше, ніж будь-які мрії, зроблені на заводах.
Любов і є відповіддю на всі питання. Це єдина причина, щоб зробити що-небудь. Якщо ви не пишете оповідання, які ви любите, ви ніколи не зробите цього. Якщо ви не пишете розповіді, які люблять інші люди, ви ніколи не створите цього.
Ви повинні стрибати зі скель кожен раз, і кожен раз будувати собі крила на шляху донизу.
Люди повинні навчати себе самі – ви можете отримати повну освіту без грошей. У свої 10 років я прочитав всі книги в бібліотеці, і написав тисячі історій.
Я знаю, що ви чули це тисячу разів. Але це правда – важка праця окуповується. Якщо ви хочете бути класним, ви повинні практикуватись, практикуватись, практикуватись. Якщо ви не любите щось, то не робіть цього.
Не думайте. Мислення – це ворог творчості. Це самосвідомість, і все, що є самосвідомим – досить паршиве. Ви не можете спробувати робити щось, ви просто повинні робити це.
Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад – не читати їх.
Коли людині 17, вона знає все. Якщо їй 27 й вона знає все – значить їй все ще 17.
Щоб вижити, треба припинити допитуватися, в чому сенс життя. Саме життя й є відповіддю.
Ширше відкрий очі, живи так жадібно, наче за 10 секунд помреш. Намагайся здивувати світ. Він прекрасніший за будь-яку мрію, створену на фабриці й куплену за гроші. Не вимагай гарантій, не шукай спокою – такого звіра немає у світі.
Так, ми маємо вдосталь вільного часу. Та чи маємо час подумати?
В нас один обов’язок – бути щасливими.
Не має значення, що саме ти робиш; важливо, щоб все, до чого ти торкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як раніше, щоб в ньому залишалась часточка тебе. В цьому різниця між людиною, що просто стриже траву, й справжнім садівником.
Кохання – це коли хочеш переживати з кимось усі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди й купатися у річці. Восени разом варити варіння і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить й довгі вечори…
І все-таки, як добре вдома! Так тепло, затишно, немає кращого місця на землі.
Я зазнав просте і найбільше у світі щастя – я був живий.