— Українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка, член-кореспондентка Всеукраїнської академії наук (1925)
Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися — це не ти, це завжди хтось інший.
Війна привчила нас думати про вічність; а потім війна закінчилася, а вічність залишилася висіти над нами. Тепер ми не заспокоїмося, доки не досягнемо її.
Чому всі правителі так ненавидять всіх, хто проти війни принципово? Тому, що всі вони раби атавістичних інерцій. Попробуйте сказати голосно проти війни — і зразу суд за аморальність. Отже, війна моральна.
Ніяка війна не заслуговує на виправдання, крім війни оборонної. А оборонна війна, за самою своєю природою і за визначенням, — це така війна, з якої людина повертається побита, яка стікає кров'ю і не здатна похвалитися нічим, крім того, що їй вдалося вижити.
— Український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б
Поневолений чужою державою нарід може здобути справжнє й тривке визволення тільки власним змаганням, напругою всіх своїх сил у боротьбі на життя і смерть… Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.
Ми усі — вояки УПА і всі підпільники зокрема, і я — свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з брутальною силою. Але, запевняю вас, — ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи, будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. Це наша рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
— Любов — ідея, — перебив Платон. — Любов існує незалежно від людей. Люди... Вони воюють, воюють, аби тільки захопити цей трофей — любов. А на війні спарведливості нема, доброї волі нема — тільки кров. Поки хоробрий своїм життям торує шлях, підлота головний трофей уже за пазуху кладе. А хоробрий усіх переміг, до скарбниці дорвався, дивиться — трофеї такі дрібні та негідні. А щось же треба взяти. Не дарма ж воював. Не з порожніми ж руками з битви повертатися. Любов — трофей битви. Годі шукати гармонію. Краще відчувати того, хто тобі потрібен.
— Філософія... — пробурмотів Стас безпорадно.
— Так. Найголовніше філософське питання в тому, хто з двох у любові вважає себе трофеєм, а хто — завойовником. Часто ролі змінюються. Як і оцінка самого трофею.
— Полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського націоналізму
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Найбільше всього у світі я боюся війни. Війна — самий ідіотський винахід людей. І то, що вона час від часу повторюється — то є саме жахливе. То прекрасний бізнес. Немає подоходного налогу, нема декларацій, накладних — пішов, гахнув, списав гроші, поклав у карман — прекрасно!
У минулі дні часто писали про те, як солодко і прекрасно померти за батьківщину. Але в сучасних війнах немає нічого солодкого і прекрасного. Ти помреш як собака, без всякої на те причини.
Дивує, з якою настирністю івани піклуються про поширення російської раси (про масові зґвалтування радянськими солдатами жінок та дівчат у Будапешті; запис у щоденнику 29 березня 1945.
Ми забуваємо, що нове покоління росте дуже швидко, і йому зараз нема чим пишатися, вони не знають своїх героїв. В Україні вже п'ятий рік триває війна. Але ми повинні зробити так, щоб майбутні покоління могли згадати про щось ще, а не тільки про війну. Наші хлопці для того і стоять на передовій, щоб країна вставала на ноги.
Не з тієї пляшки наливаєте. П'єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п'єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино.
Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів; а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п'янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику.
— Полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського націоналізму
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Я би хотів сказати всім нашим політикам, що я іх просто зневажаю і хочу, щоби вони або їхні потомки обов’язково відчули на своїй шкірі то, що відчувають мами тих пацанів, які не вернулися додому. І просто щоб вони знали, що кров тих хлопців — то є на ваших руках.
— Український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б
Завершенням національно-визвольної революції має бути відбудова і закріплення Самостійної Соборної Української держави. Передумовою для відновлення самостійного державного життя є знищення на Українських Землях совєтської влади, її органів і силових інструментів, знищення комуністичної партії і системи, усунення з України всіх сил, які захищають російський імперіялізм і протиставляться самостійницьким змаганням.
Нам набридло говорити про війну, про окупацію. Ми втомились. А як кримські татари повертались після депортації 1944 року? Скільки років пішло на те, щоб повернутись? А якби вони втомились? Я б не знала, що таке Крим. А ми втомились за 5 років? Серйозно? В мене немає слів для тих людей, які кажуть, що вони втомилися. Ми маємо бути єдиним цілим, щоб перемогти. Не буває перемоги без єдності, на мій погляд.
А не знають, трясця їх матері, що вже кому на війні судилося вмерти, так не викрутишся, ніякий човен тебе не врятує. Не здожене куля, здожене воша, а війна своє, казав той, візьме...
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Всі патріоти-українці хочуть мати відкриту візу на всякий випадок. Я рахую, що зараз більша проблема є не війна, а то, шо більша частина українців не здає собі справу в тому, шо війна йде — і війна в їхній країні. То далеко, то до нас не дійде — така поширена думка.
— Український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
У людей сідають батарейки просто на просто. Вони не розуміють просто, що робиться, якщо чесно. От ті, з якими я по крайній мірі спілкуюсь, чоловік 50-60, які постійно на війні. Хтось більше, хтось менше. Вони кажуть, у нас сідають батарейки.
— Український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б
Історичний досвід переконливо повчає нас, що Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не зміняла, ні не послаблювала свого імперіалізму – гону загарбувати, визискувати й нищити інші народи, зокрема український.
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Я медичний лікар, лейтенант. Я стою на обліку, і якщо треба буде, звісно, піду! Навіть якщо доведеться варениками по танках кидати! Це моя країна. Це все одно, що будуть ґвалтувати мою жінку, а я буду стояти збоку та спостерігати.
— Український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б
Ми вважаємо російський народ за загарбника, тому не сміє бути притупленою гострота українського антиросійського фронту, ані не сміє поширюватися серед українських народніх прошарків баламутство.
Якою б не була страхітливо руйнівна війна, яким би брудним ураганом не пройшлась вона по Україні, її величезне позитивне значення для історії українського народу безперечне. У цій пожежі, хаосі й крові злились воєдино всі українські землі. І якою б не була, очевидно, напочатку їхня доля тяжкою і трудною, в кінцевому рахунку український народ робить рішучий і неминучий крок вперед. До речі, об’єднання — кінець національному дрібному, другорядне кон’юнктурному, […несе кінець]. Очевидно, його підставою була розірваність земель і різнобожжя.
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів Росію, до якої завжди ставився толерантно. Я ніколи в житті не поїду до Криму. Для мене, то є зрада з боку Криму. Ніби взяли і вивернули назовні старі солдатські кальсони.
— Український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б
Боротьба породжує, мобілізує все нових борців, а борці породжують боротьбу. Це безперервний ланцюговий процес, який охоплює щораз ширші кола народу, незалежно від різних змін форм революційної дії.
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна.
— Український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б
Питання кадрів має підставове значення для кожного національно-політичного і суспільного руху, а зокрема для національно-визвольної революції. Якість і кількість кадрів, які вже беруть участь у революційній дії, і які, за своїм наставленням, зактивізуються в ній під час розширення революційної боротьби вирішує про напрямок, силу й успіх цілого революційного процесу.
Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую зараз відступ, я бачу довгі-довгі дороги, і численні села, і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна.
Страшеннi дiла роблять на Українi. Страшеннi дiла. Уже знищено багато мiльйонiв людей, а скiльки вимре вiд голоду, од снарядiв, од бомб i розстрiлiв, одному Богу вiдомо.
Чи подивлюсь на пустелі, на кладовища, чи поплачу на руїнах і перелічу мільйони втрат? А потім умру од горя, щоб не бачити, як заселятимуть тебе, мати моя Україно, чужими людьми, як каратимуть твоїх синів і дочок за німецьке ярмо, за німецьких байстрюків, за каторжну працю в Німеччині, за те, що не вмерли вони з голоду і діждалися нашого приходу. Прокурорів у нас вистачить на всіх. Не вистачить учителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів. Вони теж поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі й здорові, як ведмеді, і досвідчені в холодному своєму фахові. Напрактиковані краще од німців ще з 1937 року.
-Але, Людвігу, ти мусиш знати: у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту. Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників. От ключ до скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні для чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного.
Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. Війна стала життям людства. І тема війни, одже, на довгі роки буде основною темою мистецтва.
Народ мiй український чесний, тихий i роботящий, що нiколи в життi не зазiхав на чуже, потерпає i гине, спантеличений, обездолений… Болить у мене серце день i нiч…
Велика і надзвичайна тема - українська жінка і війна. Хто виніс і винесе на своїх плечах найбільше лиха. жорстокості, ганьби, насильства? Українська мати, сестра, жінка, улюблена.
Всяка вiйна безнравственна в своїй внутрiшнiй основi. Тому i зображати її в книгах як благородство i красу людських вчинкiв — злочинство й глупота. Війна — дурна.