Цитати Шухевича Романа Осиповича

Роман Шухевич

Український політик і державний діяч, військовик, генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА, борець за незалежність України у XX сторіччі.

Шухевич Роман Осипович народився 30 червня 1907 у місті Львів на вулиці Собіщизни (сучасна вулиця Довбуша). Походив зі славного українського роду. Його прадід, священик Йосип Шухевич, першим в українській літературі перекладав Вергілія, Шиллера, Вальтера Скотта. Дід, професор Володимир Шухевич був активним учасником товариства «Просвіта» і дійсним членом Наукового товариства імені Т.Шевченка. Володимир Шухевич був автором дослідження «Гуцульщина», найґрунтовнішої праці про гуцулів у 5-ти томах. Дядько Степан Шухевич був адвокатом і оборонцем прав українців на гучних політичних процесах у Польщі. Батьки — Осип-Зиновій Шухевич та Євгенія Шухевич. Батько Романа, суддя, під час проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) став політичним комісаром в Кам’янці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька) на Львівщині. Мати була донькою-одиначкою отця Єтоцького, пароха в селі Оглядів на Радехівщині.

Дитинство Шухевича минуло у містечку Краківці на Львівщині. 1914 року його родина переїхала до Камінки-Струмілової (тепер місто Кам'янка-Бузька). Тут Роман Шухевич закінчив початкову школу.

Навчаючись у 1917-1925 роках в Академічній гімназії, Роман мешкав у Львові під опікою бабусі Герміни. У неї в 1921-1922 роках винаймав кімнату полковник Євген Коновалець – Командант УВО. Гімназист Роман часто спілкувався із полковником, прислухався до його розмов, які справили великий вплив на формування свідомості й характеру майбутнього Командира УПА. У роки навчання у гімназії та в політехніці Роман Шухевич був активним членом «Пласту»

В 1925 році Роман Шухевич став повноправним членом УВО. А через рік, 14 вересня 1926 року його приймають до Львівської Політехніки (Львівського Політехнічного Інституту), який Роман закінчив з успіхом у 1931 році. Паралельно з цим він закінчує спеціальні курси для військових старшин (офіцерів).Юнак також успішно займався музикою та співом, а на початку 1930-х років став студентом заочного курсу музичного інституту ім. М. В. Лисенка по класу фортепіано.

Велику увагу Роман Шухевич приділяв спорту. Він грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, займався боксом, кінним і лижним спортом. На Запорозьких іграх у Львові він встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диску та штовханні ядра. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався він також планеризмом і отримав диплом пілота безмоторного літака.

У 1928–1929 Роман Шухевич відбував військову службу в польській армії. Він — студент, тому був зарахований спочатку до артилерійської частини у Володимир-Волинському, потім — до підстаршинської школи, так зв. «підхорунжівки», яку успішно закінчив. Був позбавлений права однорічної служби у війську і скерований простим вояком до однієї з гарматних частин через донос до поліції про приналежність Романа Шухевича до таємної української організації. Військову службу продовжив рядовим гарматником в артилерійській частині на Волині. Після завершення військової служби Р. Шухевич виїхав до Данціґа. У 1930, після звільнення від служби в польській армії, Роман Шухевич одружився з дочкою пароха села Оглядів, Наталією Березинською

2 лютого 1929 у Відні була створена Організація Українських Націоналістів. У 1930–1934 рр. Шухевича (псевдо «Дзвін») було призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН. У 1930 він був одним із керівників масових актів непокори — Саботажної акції, що охопила цілу Галичину.

18 червня 1934 року заарештований разом з іншими своїми соратниками по ОУН, а 6 липня засланий в концентраційний табір, який славився нелюдськими умовами життя ув'язнених без достатніх доказів вини. У таборі його приписали до групи кочегарів, які взимку носили вугілля та розпалювали печі. Але й тут він очолив націоналістичну організацію самооборони. На Варшавському процесі над ОУН Роман виступав у ролі свідка. Усі свідки обстоювали право говорити рідною мовою. За таку поведінку головуючий суддя В. Посемкевич оштрафував їх на 200 злотих, а за привітання: «Слава Україні!» — наказував покинути залу суду та карав однією добою ув'язнення. 19 січня 1935 Романа Шухевича відправлено на слідство до Львова, де він сидів у тюрмі «Бриґідки» на вул. Городоцькій. На підставі проголошеної у 1935 р. урядової амністії він вийшов на волю 27 січня 1937 р., пробувши пів року у концтаборі та два роки у тюрмі.

Під керівництвом Шухевича ОУН зробила цілий ряд вкрай важливих політичних кроків: в серпні 1943 проведено ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН, прийнято розгорнуту програму організації, що була по суті програмою національно-визвольного руху. В листопаді за участі Шухевича було проведено Конференцію поневолених народів, своєрідний антикомуністичний Інтернаціонал, який мав стати основою антирадянського фронту боротьби народів СРСР. В липні наступного 1944 року ОУН створила підпільний парламент — Українську головну визвольну раду. До неї увійшли представники різних політичних сил, причому головним критерієм відбору була готовність до збройної боротьби за створення Української держави.

Після звільнення у 1937 р. Роман Шухевич проживав із родиною, яка на той час складалася з дружини Наталії та сина Юрія у місті Львів, у вкрай важкому матеріальному стані.У 1937 році утворює фірму "Фама", першу рекламну фірму на Галичині, яка стала прикриттям для діяльності ОУН.

Коли у 1938-39 роках у Закарпатті виникли умови відродження Української Держави, поручник “Борис Щука” разом з побратимами Михайлом Колодзінським і Зеноном Коссаком увійшов до Головного Штабу “Карпатської Січі” та разом з іншими націоналістами-галичанами допомагав захищати рідну землю. У 1939 році створює у м. Хуст Генеральний штаб національної оборони Карпатської України.

Восени 1939 року разом із родиною переїхав до Кракова. Він виконував функції референта зв'язку у Проводі Українських Націоналістів (ПУН) на чолі з полковником Андрієм Мельником. У 1940 р. у нього народилася донька Марія.

Як член Революційного Проводу ОУН організує і очолює курінь Дружин Українських Націоналістів “Нахтігаль”, який, після відступу більшовиків, першим входить до Львова. Наступного дня, 30 червня 1941 року, сотник Роман Шухевич разом із Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком бере участь у проголошенні відновлення Української Державності і стає заступником міністра з військових справ. Після арешту більшості творців Акту 30 червня, химерна воєнна доля кидає Романа Шухевича у Білорусію на боротьбу з більшовицькими грабіжниками-партизанами. Тут після однорічного перебування німецька команда ліквідовує курінь. У травні 1943 року “Тур” очолює Бюро Проводу ОУН і стає керівником усієї національно-визвольної боротьби українського народу під псевдонімом Тарас Чупринка. Він послідовно творить гордість української нації: дисципліновану, всенародну збройну силу, ім’я якій Українська Повстанська Армія.

1944 p. характерний тим, що в цей час Р. Шухевич вперше потрапив в поле зору більшовиків. «Тарас Чупринка» став об'єктом постійної уваги з боку НКВС — НКДБ. На думку «Тараса Чупринки», найвищим досягненням УПА у 1945 р. було те, що повстанська армія «зуміла уникнути вирішального удару НКВД, мистецьки маневруючи та розчленовуючись на невеликі бойові групи та гуртуючись в більші одиниці». У цьому ж році УПА здійснила рейди до Польщі, Чехословаччини та Румунії, пропагуючи ідеї українського визвольного руху. У липні 1946 р. з'явилася «Відозва Головного Командира до УПА». З огляду на кадрові втрати і постійно зростаючу перевагу противника, керівне середовище визвольно-революційного руху дійшло висновку про доцільність згортання діяльності УПА як збройної формації. На підставі рішення УГВР від 29 серпня 1949 р. Головний Командир УПА Р. Шухевич видав 3 вересня 1949 р. наказ 4.2, згідно з яким усі підвідділи і штаби УПА тимчасово припиняли свою діяльність як бойові одиниці і органи управління. Від цього часу основний тягар боротьби з тоталітарним режимом покладався на підпілля ОУН, до якого увійшли військовики УПА, а бойові акції поступово відходили на другий план.

5 березня 1950 гине в бою з московськими окупантами в с. Білогорша (зараз -територія міста Львів). Кремлівські окупанти ретельно приховали місце поховання видатного українця. Досі немає жодних відомостей про це. Найімовірніше інформація про це є лише в архівах радянських спецслужб у Москві. Сьогодні на місці, де загинув Роман Шухевич стоїть пам'ятний хрест. Щорічно тисячі людей з'їжджаються до нього, щоб вшанувати пам'ять Героя. Проте цей хрест не є його могилою, а точне місце поховання Шухевича досі залишається невідомим.

2007 року Романові Шухевичу посмертно присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. У 2010 році Донецький окружний адміністративний суд визнав указ недійсним, посилаючись на те, що «звання Героя України можуть отримати тільки громадяни України, а Шухевич громадянином України не був. У відповідь на позбавлення звання Герой України низка міст західної України присвоїла Романові Шухевичу звання почесного громадянина.

Посмертно іменований найвищим почесним пластовим ступенем гетьманського скоба (1950).

Його псевдоніми: «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка».