Цитати Івана Огієнка
Іван Огієнко
Український науковець, єпископ ППЦ, предстоятель УГПЦК, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог.
Іван Огієнко (27 травня 1869 – 10 липня 1934) – видатний український письменник, поет, громадський та культурний діяч. Його творчість внесла значний вклад у розвиток української літератури та національного самосвідомлення.
Огієнко народився в місті Гадяч Полтавської губернії (тепер Харківська область, Україна). Вивчав філософію та право у Харківському університеті, де його увага була прикута до національних питань та проблем соціально-економічного розвитку України.
Іван Огієнко активно долучився до українського національного відродження та культурного життя. Він був одним із засновників і членом "Молодіжного товариства імені Тараса Шевченка", яке сприяло вивченню української історії, мови та культури.
Як письменник, Огієнко відомий своєю поезією та прозою. Його вірші, пронизані патріотизмом та любов'ю до рідної землі, стали популярними серед читачів. До найвідоміших творів входять "Маруся", "Зірка", "На крилах пісні", "Лісова пісня" та інші.
Поза літературною діяльністю, Огієнко був активним учасником громадського життя. Він виступав за національну незалежність України та права українського народу. Під час періоду Української Народної Республіки (1917-1921) він обіймав різні посади в уряді та військових формуваннях, а також відзначився як дипломат.
Іван Огієнко помер 10 липня 1934 року, залишивши невмирущий внесок у розвиток української культури та літератури. Його твори продовжують вражати читачів своєю глибиною, патріотизмом та актуальністю.
Цитати Івана Огієнка за категоріями:
Про мовуНайголовніший і найміцніший цемент, що об'єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю, — то соборна літературна мова.
ДушаСумні цитатиБільСвобода Найтяжчий сум — то сум за волю, Коли криваво серце плаче, Коли душа вмирає з болю, І слово губиться гаряче…
Про мовуПатріотизм Мова — це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організовування. Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання. Мова — це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова — це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я. І поки живе мова — житиме й народ, як національність. Не стане мови не стане й національності.
Про мовуТеатр, що ставить п’єси з нечистою літературною мовою, сильно шкодить тим культурі своєї рідної мови.
Про мовуУ народа, що не знає соборної літературної мови, а тим самим не знає й почуття всенаціональної одности й карности, панує політична й культурна анархія, що приносить йому безсилля, ліпшезнайство, продажність, хрунівство, винародовлення, зраду.
Про мовуСоборна літературна мова, защіплюючи народові шляхетне почуття одности, сильно допомагає йому творити національно міцну інтелігенцію й національно міцні характери.
Про мовуНарод, що не розуміє сили й значення рідної мови й не працює для збільшення культури її, не скоро стане свідомою нацією й не стоїть на дорозі до державности.
Про мовуПатріотизмЩастяТільки рідна мова приносить людині найбільше й найглибше особисте щастя, а державі — найсильніші патріотичні характери.
Про мовуРідна мова — найголовніший наріжний камінь існування народу як окремої нації: без окремої мови нема самостійного народу.
ПравдаПравда – це те, що найбільше вартує в житті людини.
Про мовуБережіть свою мову, як зіницю ока. Мова — це дзеркало душі, але дзеркало не повинно бути серцевим.
Про мовуПатріотизмМова — це наша національна ознака, в мові — наша культура, сутність нашої свідомості