Я знаю, що випадкові зустрічі − це єдина можливість сказати правду. Я знаю, що мода − це засіб підкорити інших і не видати себе. Я знаю, що ніколи не одягну нічого бірюзового. А може, і одягну, прямо завтра. Я знаю, що мій шлях і складний, і цікавий як ніколи. Я знаю, що кінематограф дав мені стільки ж, скільки і читання книг, і набагато більше, ніж живопис. Я знаю, що рецепт моєї творчості − правильне поєднання ідей. Я знаю, що сучасне мистецтво потрібно, щоб зрозуміти життя.
Життя з Енджі мене багато чому навчило. Вона дуже прямолінійна людина. З нею я почав розуміти: життя єдине. Для мене тепер очевидно, що все в житті пов’язано. Я відомий і тому можу допомагати. Я допомагаю, і це розширює мій світ, мої горизонти. Це все здоровий егоїзм, який розумієш тільки після сорока: варто використовувати світ у власних цілях, головна з яких — бути корисним.
Я вважаю, що краще вітати зміни, ніж боятися їх. Я вважаю, що краще радіти, заробляючи мільйони, ніж сумувати, не отримавши прибавку до зарплати. Ми живемо в чудовий час, якого ще не було в історії людства.
Ще більше нам бракує лідерства в житті загалом. Ми дбаємо про те, щоб результативно ним керувати, встановлюємо собі цілі й досягаємо їх, не з’ясувавши для себе як слід, що для нас важливо, що має цінність.
Радію сонцю, дощу, так, так ... А ось життю? Життя, воно до заходу рухається ... Нецікаво. Що за радість — наближатися до смерті й піти в інший світ?! Все вдалося: народження, дитинство, юність, зрілість, а от старість не вдалася. Хвороби, зморшки з'являються, сили вже не ті. Яка радість?
Зараз такий час, що всім ніколи. Люди не слухають музику альбомами, у всіх є час тільки на модний торчок, коли просто проїжджає машина, з якої доноситься якась радіостанція. А ось сісти послухати музику повністю, сходити на концерт і послухати його цілком, прочитати книгу, а не просто цитати з Facebook, не вистачає часу, темп прискорився. Від цього мені якось сумно. Тому що ми пропускаємо щось дуже важливе.
Людина не народжується раз і назавжди в той день, коли мати приводить її у світ, життя змушує її знову і знову - багато разів - народитися заново самій.
Найкращі люди на Землі вміють відчувати красу, мають сміливість ризикувати і сили говорити правду. І саме ці позитивні якості роблять їх дуже вразливими. Саме тому найкращі люди часто зруйновані зсередини.
У нас у всіх бувають темні дні, безліч неприємностей, сумнівів, страхів. Я завжди сприймаю їх як важливу складову життя. Не буває сонця без дощу. І саме ці дощові дні роблять нас тими, хто ми є. Це допомагає нам набути досвіду. Складно пам'ятати про це в важкі моменти, але це збагачує наше життя. Сьогоднішнє прокляття - завтрашнє благословення, ось що я засвоїв.
Подивіться на цю пораду. Можливо, ви не зможете зрозуміти її відразу, але це послання дуже просте.
Це послання таке: не втручайтесь. Це послання таке: не судіть. Це послання таке: ви ніхто, щоб змінювати когось іншого. Це не ваша справа. Ви не призначені робити це. Живіть своїм життям та дозволяйте іншим жити їхнім життям. Нехай кожен матиме свободу робити своє.
Життя витікає крізь пальці. Коли твій найдорожчий скарб у тебе в руках, ти цього не усвідомлюєш - і розумієш лише тоді, коли він вислизне. Тоді настає час жаліти себе і скаржитися на долю.
Іди влаштуйся на роботу. Чи то працювати дизайнером, чи працювати в ресторані, а потім займатися своїми справами у свій час - це реальність життя. Зрештою, це стане в нагоді вам і багатьом іншим.
Бувають такі будинки, такі життя, від яких люди розсудливі здивувалися б. Вони б не зрозуміли, як безлад, який, здавалося б, не повинен протриматись і двох тижнів, може триматися роками. А вони, ці будинки, ці сумнівні життя, тримаються, і всі тут, численні, незаконні, тримаються всупереч усім очікуванням. Але в одному розсудливість права: якщо сила обставин справді сила, то вона штовхає їх у прірву.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
Якщо сенс твого життя в тому, щоб просто плисти за течією, то це не життя. Я знаю, що весь сенс - причому єдиний- в тому, щоб знайти те, що для тебе найважливіше, і не відпускати це від себе, і боротися за це, і нікому не дозволяти у тебе це відібрати.
Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
Краса надихає поетів, але ображає посередніх людей. Хтось сприймає красу як образу. Краса провокує цікавість і лють, робить людей агресивними. Коли красива жінка входить в приміщення, більшість чоловіків відчувають бажання, а більшість жінок – злість.
— Український письменник, класик української літератури, мислитель, художник. Національний герой і символ України. Академік Імператорської академії мистецтв
Боже! Боже! Даєш волю
І розум на світі,
Красу даєш, серце чисте…
Та не даєш жити.
Не даєш на рай веселий,
На світ Твій великий,
Надивитись, намолитись
І заснуть навіки.
Я знаю, що ви чули це тисячу разів. Але це правда – важка праця окуповується. Якщо ви хочете бути класним, ви повинні практикуватись, практикуватись, практикуватись. Якщо ви не любите щось, то не робіть цього.
-Але як переконатися, що робиш правильно?
- Дуже просто! Як два плюс два дорівює чотири: доброта і прощення - завжди добре, ненависть і помста - завжди погано. Працює безвідмовно. Дотримуйся просто правила - не помилишся.
Поки ви живі, живе і ваше життя. Люблячи своїх дружин, батьків, дітей, а також друзів, які вас оточують, приділяйте достатньо турботи і своєму житті, тому що це ви. Тому що ваше життя завжди готове вас захистити, підтримати і підбадьорити.
— Полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського націоналізму
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Найбільша перемога полягала в тому, щоб жити з собою, приймати свої недоліки ... Я далека від людини, якою би хотіла бути. Але я вирішила, що не така вже й погана.
Кажуть, що інстинкт смерті є нібито визначальним у житті людини. Нібито все диктує страх перед невідомістю, перед тайною зникнення... Та чи так це насправді? Чи не більше мусить лякати живущого те, що проіснувати він може марно, безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весни пустоцвітом? Так у чому все-таки він, «конечний зміст всієї мудрості земної?» Як бути справжнім? Як досконалитись? Як маєш повестись, щоб відчути себе перед лицем всесвіту справді вінцем природи?
Якщо ми не розвиваємо власної самосвідомості й не беремо на себе відповідальності за перше творіння у своєму житті, то даємо іншим людям та обставинам за межами нашого кола впливу змогу формувати наше життя поза нашим вибором, без нашої участі. Ми пасивно живемо за сценаріями, нав’язаними нам сім’єю, колегами, планами інших людей, тиском обставин, сценаріями з часів юності, навчання, програмами середовища.