Батьківство – це найкраще, що зі мною траплялося у житті. Ти можеш написати книгу, зняти фільм, створювати картини, але мати дітей — найпрекрасніше заняття у житті.
Кажуть, що інстинкт смерті є нібито визначальним у житті людини. Нібито все диктує страх перед невідомістю, перед тайною зникнення... Та чи так це насправді? Чи не більше мусить лякати живущого те, що проіснувати він може марно, безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весни пустоцвітом? Так у чому все-таки він, «конечний зміст всієї мудрості земної?» Як бути справжнім? Як досконалитись? Як маєш повестись, щоб відчути себе перед лицем всесвіту справді вінцем природи?
Якщо ми не розвиваємо власної самосвідомості й не беремо на себе відповідальності за перше творіння у своєму житті, то даємо іншим людям та обставинам за межами нашого кола впливу змогу формувати наше життя поза нашим вибором, без нашої участі. Ми пасивно живемо за сценаріями, нав’язаними нам сім’єю, колегами, планами інших людей, тиском обставин, сценаріями з часів юності, навчання, програмами середовища.
Будь-які відносини вас чомусь вчать і розвивають, ви обов'язково щось від них отримуєте. Саме тому я ніколи не сприймаю занадто драматично, якщо настає день, коли все закінчується. У мене є сильне почуття самодостатності. Це дає мені відчуття безпеки, розумієте? Якби я намагалася визначати своє життя речами, які постійно змінюються, наприклад, думкою громадськості, або тим, що я ношу, або тим, чим я в даний момент займаюся, це позбавило б моє життя стабільності.
Радію сонцю, дощу, так, так ... А ось життю? Життя, воно до заходу рухається ... Нецікаво. Що за радість — наближатися до смерті й піти в інший світ?! Все вдалося: народження, дитинство, юність, зрілість, а от старість не вдалася. Хвороби, зморшки з'являються, сили вже не ті. Яка радість?
Жодних компромісів, жодної невпевненості – не тинятися по життю, роздумуючи, в чому його сенс і чи варто взагалі існувати, – ні, просто жити – заради того, щоб жити!
Зараз такий час, що всім ніколи. Люди не слухають музику альбомами, у всіх є час тільки на модний торчок, коли просто проїжджає машина, з якої доноситься якась радіостанція. А ось сісти послухати музику повністю, сходити на концерт і послухати його цілком, прочитати книгу, а не просто цитати з Facebook, не вистачає часу, темп прискорився. Від цього мені якось сумно. Тому що ми пропускаємо щось дуже важливе.
Білі рідні стіни з рушниками біля стелі, з двома темними сволоками. Чисто. У мене свято на душі. Як давно не був я в хаті. Як одірвався од народу. Хто одірвав мене? І що взагалі можна творити, одірвавшись од народу? Можна втратити найменше розуміння правдивого життя.
Усі спроби розуму зрозуміти життя приречені на провал, бо всі ці розуміння тимчасові. Сьогодні ви так розумієте життя, за місяць — інакше, за десять років — зовсім по-іншому. Життя це таїнство, а таїнство не можна зрозуміти, його можна тільки прожити.
Я часто говорю так: "Треба встигати жити, любити і сміятися". Ми всі робимо величезну помилку, забуваючи, що одного прекрасного дня помремо. Нам здається, що ми житимемо вічно. Адже життя нагадує сад. У нього є час, щоб посадити щось, а потім час, щоб зібрати врожай.
А в Книзі Життя, на одній з її темних, нечитаних сторінок значиться такий закон: дивись і дивись дев'ятсот дев'яносто дев'ять разів, але бійся тисячного разу: не дай Бог побачиш вперше.
Те, що я роблю – це життя. Йдеться про те, щоб жити найкращим життям, яким ви можете, і насолоджуватися повнотою життя навколо вас – тим, що ви носите, тим, як ви живете, тим, як ви любите.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
— Український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б
Щасливе тільки бридке каченя. У нього є час подумати на самоті над сенсом життя, дружби, почитати книгу, надати допомогу іншим людям. Так він стає лебедем. Тільки потрібне терпіння!
Якщо сенс твого життя в тому, щоб просто плисти за течією, то це не життя. Я знаю, що весь сенс - причому єдиний- в тому, щоб знайти те, що для тебе найважливіше, і не відпускати це від себе, і боротися за це, і нікому не дозволяти у тебе це відібрати.
Життя з Енджі мене багато чому навчило. Вона дуже прямолінійна людина. З нею я почав розуміти: життя єдине. Для мене тепер очевидно, що все в житті пов’язано. Я відомий і тому можу допомагати. Я допомагаю, і це розширює мій світ, мої горизонти. Це все здоровий егоїзм, який розумієш тільки після сорока: варто використовувати світ у власних цілях, головна з яких — бути корисним.
Все, власне, так просто, - думалось йому,- варто тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно...
І замість останньої настанови хочу повторити запитання, яке постійно ставлю своїм студентам: «Скільки людей перед смертю шкодують про те, що мало часу проводили в офісі чи на дивані перед телевізором?» Відповідь: «Жоден». Перед смертю люди думають про своїх близьких, свої сім’ї та тих, кому вони допомагали.
Навіть великий психолог Абрахам Маслоу наприкінці свого життя вважав, що щастя, повнота життя і внесок у наступні покоління важливіші за самоактуалізацію (головну потребу згідно з його славетною «пірамідою потреб»). Він називав це самотрансценденцією.
Я хотів би запам'ятатися як людина, яка чудово провела час, живучи своїм життям, людина, яка мала хороших друзів, прекрасну сім'ю — і я не думаю, що я міг попросити щось більше, ніж це, фактично.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
Дорожіть днем — ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе – хто іскрить! … Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало — близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується – не планується одна тільки смерть.
Іноді приходить зима, іноді приходить літо. Якщо у вас завжди буде та сама погода, ви відчуєте застій. Потрібно навчитися любити все, що відбувається. Ось що я називаю зрілістю. Потрібно любити те, що вже є. Незрілість завжди живе у «ось якби» чи «добре було б», але ніколи не в «є», а «є» — реальність. Все, що було б добре, вам тільки сниться. Хоч би якою була реальність, вона хороша. Любіть її, радійте їй і розслабтеся в ній. Якщо щось йде, попрощайтеся. Все змінюється ... життя тече і змінюється. Ніхто не залишається тим самим; іноді відкриваються широкі простори, іноді рухатися нікуди. Те й інше добре. Те й інше – дари існування. Потрібно навчитися такої вдячності, яка дякує за все, що б не сталося. Просто насолоджуйтесь тим, що відбувається - воно, і ніщо інше, відбувається прямо зараз. Завтра, можливо, щось одне зміниться і буде інше; тоді насолоджуйтесь іншим. Післязавтра, можливо, станеться щось третє. Насолоджуйтесь третім. Не порівнюйте з минулим, з марними фантазіями про майбутнє. Живіть у цю мить. Іноді спекотно, іноді дуже холодно, але те й інше необхідне; інакше життя зникне.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
Мрія - не чіткий відбиток майбутньої реальності, може дозволити собі що завгодно: виправити незрозумілу паузу, яка виникла в стосунках, надати тій паузі суб'єктивної логіки, не намагаючись зрозуміти позиції, сяяти так потужно, що втому сяйві реальні проблеми, загрози і небезпеки видаються пустопорожніми дрібницями, а втілення мрії - сенсом життя.
Люди повністю забули, що треба жити. Хто має для цього час? Кожен вчить когось іншого, яким той має бути, і ніхто ніколи не здається задоволеним. Якщо людина хоче жити, то вона повинна навчитися одному: приймати речі такими, якими вони є, і приймати себе таким, яким ви є. Почніть жити. Не починайте готуватися до життя, яке буде у майбутньому. Всі страждання у світі походять від того, що ви повністю забули, що потрібно жити, ви стали займатися діяльністю, яка не має жодного відношення до життя.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
Вдень політ птахів завжди здається безцільним, але до вечора рух їх стає цілеспрямованими. Вони летять до чогось. Так само, можливо, і з людьми, що досягли учора життя. Чи буває у життя вечір?
Через двадцять років ви будете більше розчаровані тим, що ви не зробили, ніж тим, що зробили. Тому відчалюйте від тихої пристані. Ловіть попутний вітер вітрилами. Досліджуйте морські простори. Мрійте. Досягайте.
Якщо ти багатий, не думай про це, якщо ти бідний — не сприймай свою бідність усерйоз. Якщо ти здатний жити в світі, пам’ятаючи про те, що світ — це тільки спектакль, ти будеш вільним, тебе не зачеплять страждання. Страждання починаються лише від серйозного ставлення до життя. Почни ставитися до життя як до гри, радій життю.
Життя саме по собі – це чисте полотно; воно стає тим, що ви намалюєте на ньому. Ви можете намалювати страждання, ви можете намалювати блаженство. У цій свободі – ваше велич.
Люди обтяжені книгами і словами, які не є їх досвідом. А поки щось не стане твоїм досвідом... не обманюй себе. Володіння знаннями може бути дуже оманливим. І саме релігії відповідальні за те, що люди стають обізнаними. Вони повинні допомагати людям ставати безневинними, вони повинні допомагати їм ставати незнаючими, вони повинні допомагати їм запитувати, шукати і досліджувати. А замість цього підносять тобі все на долоні, дають всі відповіді, які тобі необхідно знайти. І ти навіть не усвідомлюєш, що втрачаєш, коли отримуєш ці подарунки. А втрачаєш ти все. Ти живеш запозиченим життям, адже тобі кажуть, як ти повинен жити. Тобі кажуть, як організовувати своє життя. Тобі кажуть, як контролювати свою поведінку, свою природу, і ти сліпо дотримуєшся цього, не розуміючи простого принципа: Гуатама Будда може народитися тільки один раз. За двадцять п'ять століть мільйони людей намагалися стати Гуатама Буддою і жодному з них це не вдалося.
Всі ми унікальні. Ніхто не має права вказувати, що є правильно, а що неправильно. Життя – експеримент, в ході якого ми визначаємо ці мінливі поняття кожен день. Часом, можливо, ви зробите щось неправильно, але саме завдяки цьому ви витягне величезну користь.