"Знаєте, що таке бути Бредом Піттом?" - Запитує людина з порога, розстібаючи шолом. І відповідає сам: Це ходити з парадного входу, тільки коли перед ним червона доріжка, а з боків – фотографи і натовп. Це знати всі чорні ходи та ліфти для персоналу і втискатися в кут, коли покоївка вкочує в ліфт свій візок. Зрештою, це знімати мотоциклетний шолом, вже промахавши весь хол готелю та 15 поверхів на ліфті!... Я не шукаю співчуття, я просто пояснюю, чому я в шоломі.
Не хочу бути порожньою. Не хочу робити кар'єру на якомусь одному треці, коли ось – ти з ним на радіо, півроку важкої ротації, всі тебе люблять. А потім хоп – і тебе немає. Є такі артисти, ми знаємо про них. Але я ніколи не хотіла йти цим шляхом.
Я ніколи не думала про себе, як про впливову людину. Чи ви розумієте, що це означає насправді? Звичайно, це означає, що ви завжди отримуєте найкращі місця в ресторані та найкращі квитки на найкращі заходи тощо. Але також це приголомшлива можливість допомогти комусь, хто дійсно потребує вашої допомоги, і я рада, що маю таку можливість.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
Отак-то завсегда доводиться нам там честь да слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сіяє, а в серце ніхто не загляне. Тут день і ніч мізкуєш розумом, не знаючи спочинку, а тут під боком гадюки сичать і на твою душу чигають.
— Український письменник, класик української літератури, мислитель, художник. Національний герой і символ України. Академік Імператорської академії мистецтв
В нас над усе - честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. Не сьогодні, дак завтра поляже вона, як од вітру на степу трава; а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже!
Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались ... Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько-то на твоїх вулицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота. Буде з нас і недавніх споминок про твою руїну.