Цитати про сум, статуси про печаль

Ні в чому люди так часто не помиляються, як в оцінці власних уподобань.

Страх бути іншим заважає багатьом людям шукати нових шляхів вирішення своїх проблем.

Я вірю в те, що можна залишатися сильною, коли все навколо валиться.

Дайте людині необхідне – і вона захоче зручностей. Забезпечте її зручностями – вона буде тягнутися до розкоші. Осипьте її розкішшю – вона почне зітхати по вишуканому. Дозвольте їй отримувати вишукане – вона буде прагнути безумств. Подаруєте їй все, що вона забажає – вона буде скаржитися, що її обдурили, і що вона отримала не те, що хотіла.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

Краще приймати все, як є і думати тільки про те, як пройти через це гідно.

Досвід вчить нас, що трапляється завжди несподіване.

Прикро, що ми можемо забезпечити мир лише шляхом підготовки до війни.

Не важливо, хто ти - президент Барак Обама, Боно або Папа Римський: завжди будуть люди, які хочуть тебе трахнути, і люди, які хочуть тебе вбити.

До самотності в кінці кінців звикаєш, але примиритися з нею важко.

Забудьте про минуле. Якщо ви ностальгуєте, то ваш час закінчився. Ми повинні самі підлаштовуватись під справжнє, якщо вже воно не підлаштовується під нас.

Те, що ми не чуємо і не знаємо про проблеми, не означає їх відсутності.

Я не засмучуюсь, якщо люди мене не розуміють, – засмучуюсь, якщо я не розумію людей.

Кажуть, що жовтий колір символізує розлуку. Цікаво, що багато таксі саме жовтого кольору.

У всякого божевілля є своя Логіка.

-Де ти зараз? -Не там, де хотілось би.

…кажуть, кохання – хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців. Втім, буває і хімічний коктейль. У мене в житті був. Вдаряло в голову і розламувало стегна. А кохання – це інше. Кохання вдаряє в душу.

"Занадто просто звинувачувати інших людей і обставини в минулому за твою власну ненависть до себе."

Але, як і з багатьма іншими речами, чим більше ти брешеш, тим легше стає це робити.

Все, з мене вистачить. Якщо ти не віриш, що я йду, просто рахуй дні з тих пір, як я зник. І коли ти чуєш, що твій телефон мовчить, знай, що це я тобі не дзвоню.

Набагато легше знайти помилку, ніж істину. Помилка лежить на поверхні, і її помічаєш відразу, а істина прихована в глибині, і не всякий може відшукати її.

Жінка може любити так, як ніби ніколи не піде. Але може наступити такий день, що піде так, ніби зовсім і не любила.

При найкращих устроях, при найдосконаліших конституціях людина може бути нещасна, ось у чім проблема проблем… Хіба ні?

«Без вашої згоди ніхто не може вас образити». А за словами Ґанді, «у нас не можуть відібрати самоповагу, якщо ми самі її не віддамо». Наш добровільний дозвіл, наша згода на те, що з нами відбувається, завдає нам набагато більшого болю, ніж власне події.

Жінки, які люблять, надто багато страждають.

Страшеннi дiла роблять на Українi. Страшеннi дiла. Уже знищено багато мiльйонiв людей, а скiльки вимре вiд голоду, од снарядiв, од бомб i розстрiлiв, одному Богу вiдомо.

Людям, яких люблять, слід би помирати разом зі своїми речами.

Майже всі люди живуть життя в мовчазному відчаї.

Іноді залишитися в тиші – єдиний спосіб сказати про щось.

Всім відомо, що за гроші можна купити туфлі, але не щастя, їжу, але не апетит, ліжко, але не сон, ліки, але не здоров'я, слуг, але не друзів, розвагу, але не радість, вчителів, але не розум.

Чому дівчина неодмінно повинна здаватися дурною, щоб знайти нареченого?

З самого дня мого народження моя смерть розпочала свій шлях. Вона слідує за мною без метушні.

Ніхто не знає, що є люди, які докладають колосальних зусиль, щоб бути нормальними.

З усіх істот, які були створені, людина - найогидніша. З усіх, хто живе на Землі, їй одній властива злість, - самий низький з усіх інстинктів, вад, самий мерзенний. Людина - єдина на світі істота, здатна заподіяти біль просто так, без підстав, усвідомлюючи, що вона її заподіює. Серед усіх створінь на Землі вона одна володіє підлістю.

Очі заплющила — наче зім'яту душу замкнула.

Тяжко жить на світі, а хочеться жить.

Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!

Кажуть, душевні рани рубцюються - бездумна аналогія з тілесними ушкодженнями, в житті так не буває. Така рана може зменшитися, затягнутися частково, але це завжди відкрита рана, нехай і не більше шпилькового уколу. Слід випробуваного страждання скоріше можна порівняти з втратою пальця або зору в одному оці. З каліцтвом зживаєшся, про нього згадуєш, можливо, тільки раз на рік, - але коли раптом згадаєш, допомогти все одно не можна.

Навіть не знаю, що сумніше - не мати мрії або вишукувати чужі мрії в Інтернеті.

Віриш, без надії якось спокійніше, легше жити, коли нічого й нікого не чекаєш.

Мене забавляє хвилювання людей через дрібниці, сама була такою ж дурепою. Тепер перед фінішем розумію ясно, що все пусте. Потрібна тільки доброта і співчуття.

Мріяти не можна! Треба пахати.

У нашому світі все перевернулося з ніг на голову. Люди спокійно ставляться до насильства, здійснюваного на їхніх очах, але кожен, не схожий на них, викликає у них огиду.

Ідеальна краса та сама чудова зовнішність нічого не варті, якщо ними ніхто не захоплюється.

У книгах, як і в музиці, вона шукала мук, які приносить порівняння щасливого минулого з гірким сьогоденням.

Проблема школи в тому, що вони дають вам відповіді, а потім дають іспит. Життя не таке.

Я чекаю це Різдво не тому, що воно останнє у моєму житті, а тому, що на нього обіцяли зібратися мої улюблені... Прикро, що даю настільки сумний привід для збору. Поки ми живі і не при смерті, ми завжди зайняті. І тільки розуміння, що когось більше не побачиш, змушує примчатися до людини, кинувши всі справи.

Життя ламає кожного, і багато хто потім тільки міцніше на зламі. Воно вбиває найдобріших, найсильніших і найніжніших. А якщо ти ні те, ні інше, ні третє, то будь впевнений, що і тебе вб’ють, тільки без особливого поспіху.

Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

Важко знайти слова, коли дійсно є що сказати.

Є такий тип людей, які повніють від одного виду інших людей, які обідають. На жаль, я відношусь саме до такого типу.

Розлука зміцнює почуття.

Великий ворог істини дуже часто не брехня - навмисна, надумана і нечесна, а міф - стійкий, переконливий і нереальний. Занадто часто ми швидко тримаємось за кліше наших предків. Ми піддаємо всі факти готовим наборам інтерпретацій. Ми насолоджуємося комфортом думок без дискомфорту думки.

Існує святість в сльозах. Вони не знак слабкості, а сили. Вони говорять красномовніше, ніж десять тисяч мов. Вони є посланниками, що пригнічують горе, глибокого каяття і нечуваної любові.

Природа влаштувала так, що поруч із жінкою має бути чоловік. Він думає логічніше, ніж ми. Можливо, це закладено в клітинах його мозку. І я зовсім виразно знаю: для вирішення різних проблем ясна думка чоловіка - найкращий засіб, щоб привести в порядок свою власну заплутану голову.

Моя мама говорила: «Ніколи не жертвуй собою заради інших». З роками я зрозумів, у чому глибокий сенс цієї фрази: якщо ви жертвуєте собою до кінця, від вас нічого не залишиться. Економлячи себе, свою енергію, ви здатні віддавати по чуть-чуть, але багатьом. Тим, хто потребуватиме вас завтра. І після. Віддавши себе без залишку, ви спустошитесь. І потім, не всім же судилося народитися матір'ю Терезою.

Навіть сильним людям потрібне сильне плече. Це я про жінок і про чоловіків.

Люди не вміють жити. Їх цьому ніхто не вчить.

Насправді, життя просте, але ми наполегливо його ускладнюємо.

Був досвід, що я довірився і мене зрадили. Але я нічого не втратив, бо все найцінніше є у мені.

З жалості я повинен бути жорстокий.

Виховання чоловіка чи жінки перевіряється тим, як вони поводять себе під час сварки.

Хто має право нам, людям, визначати мінімум?! Ті, що собі призначили максимум?!

Коли все навколо красиво, мені здається, що я не вписуюсь в картину

Ось що буває, коли намагаєшся допомогти людям. Потрапляєш в повне лайно.

Хто сильніше страждає, той менше про це говорить.

Втрата часу важча за все для того, хто більше знає.

За трагізмом долі ми народ унікальний. Найбільші генії нації – Шевченко, Гоголь, Сковорода – все життя були безпритульними. Шевченків “Заповіт” написано в Переяславі в домі Козачковського, Гоголь помер у чужому домі, так само бездомним пішов із життя й Сковорода…

Серце людини – могила багатьох почуттів.

Множество маленьких сірих людей поступово і методично послідовно переконували мене, що я — ошибающийся. І що головне, на що я здатний, се ріжні наказуємі помилки. З великим трудом я піддавсь їх обробці. Вони возненавиділи мене, бо більшість з них була не руська, й не вкраїнська. Їх влада мусила ненавидіти мою владу художню. І, очевидно, в кінці я здався, бо я думаю тепер теж ідеями. У мене їх багато. І всі вони прекрасні й високі і живуть вони в мені як в «Правді», «Известиях». Тільки образи покинули мене. Одвернулись од мене мої улюблені, рідні, дорогі. І я ходжу з важкою від дум головою, і часом страх мене проймає і скорботи охоплюють душу — ангели покидають мене, а вороги кругом, аж темно.

Непереборна сила, яка рухає світом, насправді не щасливе кохання, а нещасне.

Ми народжені як невинні. Нас забруднюють поради.

Люди обтяжені книгами і словами, які не є їх досвідом. А поки щось не стане твоїм досвідом... не обманюй себе. Володіння знаннями може бути дуже оманливим. І саме релігії відповідальні за те, що люди стають обізнаними. Вони повинні допомагати людям ставати безневинними, вони повинні допомагати їм ставати незнаючими, вони повинні допомагати їм запитувати, шукати і досліджувати. А замість цього підносять тобі все на долоні, дають всі відповіді, які тобі необхідно знайти. І ти навіть не усвідомлюєш, що втрачаєш, коли отримуєш ці подарунки. А втрачаєш ти все. Ти живеш запозиченим життям, адже тобі кажуть, як ти повинен жити. Тобі кажуть, як організовувати своє життя. Тобі кажуть, як контролювати свою поведінку, свою природу, і ти сліпо дотримуєшся цього, не розуміючи простого принципа: Гуатама Будда може народитися тільки один раз. За двадцять п'ять століть мільйони людей намагалися стати Гуатама Буддою і жодному з них це не вдалося.

Я про все подумаю потім, коли знайду сили це витримати..

На любові нічого не можна побудувати: вона — втеча, біль, хвилини захвату або стрімке падіння.