Потрібно бути поблажливими. Адже хто ми такі: безумці, які намагаються утримати рівновагу на кулі, яка і сама, крутячи зі страшною швидкістю, подорожує по Всесвіту. Хто в таких умовах може бути досконалим?
Я егоїстична, нетерпляча і невпевнена в собі. Я роблю помилки, можу вийти з себе і часом зі мною важко впоратися. Але якщо ви не можете спілкуватися зі мною, коли я в поганому настрої, то не заслуговуєте моєї компанії і в хорошому.
Дорожіть днем — ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе – хто іскрить! … Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало — близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується – не планується одна тільки смерть.
Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися — це не ти, це завжди хтось інший.
Дійсність стала багато страшнішою за всяку, навіть позбавлену смаку, уяву. І її так і треба показати. Душа людська міряється повною мірою, та такою, про яку навіть і не підозрював світ. Книги і фільми про нашу правду, про наш народ мусять тріщати од жаху, страждань, гніву і нечуваної сили людського духу.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
Доля звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути. Не гордуй бідними, не гордуй низькими, не гордуй робучими, боярине, бо хто ще знає, до котрої хто криниці прийде воду пити!
"Хлопчик чи дівчинка?" І коли почула, що дівчинка, відвернулася і заплакала. А потім кажу: "Ну і нехай. Дуже рада, що дівчинка. Дай тільки бог, щоб вона виросла дурепою, тому що в нашому житті для жінки найкраще бути гарненькою дурепою".
За невірне рішення - Клеймо на скроні. За брехню - на мові. За спробу обікрасти суспільство - на правій долоні. За зраду Трибуналу - Клеймо на грудях, там, де серце. За те, що не йшов в ногу з суспільством, - на підошві правої ноги.
За шибою ледь розвиднюється - ще не час прокидатися, не хочеться...Не хочеться ані прокидатися, ані знову поринати у сновидіння - хочеться опинитися по той бік декорацій...
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце – справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве – бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове – вепр, хоч подоба бобра.
Мета життя полягає в тому, щоб прожити його, випробувати досвід в максимальному ступені, прагнути протягнути руку і без страху перед новим і більш багатим досвідом.
Забудьте про минуле. Якщо ви ностальгуєте, то ваш час закінчився. Ми повинні самі підлаштовуватись під справжнє, якщо вже воно не підлаштовується під нас.
Я безчесна людина. І в цьому плані ви завжди можете на мене розраховувати. А ось чи можна розраховувати на людину, яка клянеться, що вона чесна, - ще питання.
Не існує успішних людей, які ніколи в житті не допускали помилок. Існують тільки успішні люди, які помилялися, але потім змінили свої плани, ґрунтуючись на минулих невдачах. Я саме один із таких хлопців.
Шекспір сказав: “Світ — театр і ми всі в ньому актори”. А Сковорода ще доповнив, сказав: “І кожен грає ту роль, на яку його поставили”. Я думаю, це правильно.
Досі не можу дивитися на похорони. Проте вони з'являються у всіх моїх сценаріях та фільмах, бо питання життя і смерті вплинуло на мою свідомість, коли я ще був дитиною, і залишило слід на всіх моїх роботах.
Істинна близькість можлива лише тоді, коли дві людини здатні зрозуміти і прийняти один одного такими, якими вони є. Якщо ви раптом скинете маски і станете самим собою - тобто плакатимете, коли хочеться, сміятиметеся, коли хочеться, гніватиметеся, коли хочеться - і ваша кохана людина цього не зрозуміє і не прийме, так і знайте: тут і не було ніколи справжньої близькості . Було удавання, був сурогат. Якщо людина по-справжньому вам близька, вона прийме і вашу відвертість, і ваше мовчання, і ваші почуття з любов'ю та розумінням, без критики та засудження. Не бійтеся розірвати зв'язок, якщо з'ясується, що вона була фальшивою, що вона не була заснована на справжній близькості та розумінні. Звільнившись від такого зв'язку, ви лише звільните місце у своєму житті, щоб до нього увійшло щось справжнє. Для цього вам тільки й потрібно стати справжнім самому.
— Французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року
Вдень політ птахів завжди здається безцільним, але до вечора рух їх стає цілеспрямованими. Вони летять до чогось. Так само, можливо, і з людьми, що досягли учора життя. Чи буває у життя вечір?
Немає часу - таке коротке життя - на склоки, вибачення, жовч і покликання до відповіді. Є тільки час, щоб любити, та й на це, так би мовити, є лише мить.
Тобто йшла ти по життю - і ось перед тобою декілька дверей. Ти обираєш одні, хоч і вагаєшся перед тим: смикаєшся то до одних, то до других, то до третіх. Але розірватися неможливо, і ти довіряєш серцю, а воно шепоче: тобі сюди, ось до цих важких дубових дверей, за ними тобі буде комфортно, цікаво, перспективно. Ти підходиш і розумієш ще до того, як відкриваєш їх, що за тими дверима... За ними шанси, які ти колись змарнувала чи просто неправильно трактувала. То неважливо. Головне, ті шанси - мертві. До них немає сенсу повертатись.
Зі мною ... по різному - я самотня. Я втомлена. Я сумна. Я весела. Я щаслива. Я нещасна. Зі мною кожен день по-різному. Але, я сподіваюся, «зі мною все в порядку» - це теж про мене.
А життя - мов під склом - зсипається мокрим снігом за шибкою, іде невідворотно повз...Душа в скляному вакуумі - лише обличчя поналипали зовні, юрмляться, намагаються роздивитися застигляй водограй осінніх квітів у чужій душі. Beyond tomorrow...
— Український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор, лідер гурту «Скрябін», Герой України (посмертно), заслужений артист Автономної Республіки Крим
Звичай задувати свічки на кожен день народження - один з найбільш багатозначних ритуалів. Через рівномірні проміжки часу людина нагадує собі про те, що він здатна запалити вогонь, а потім погасити його своїм диханням.
Кожного дня, хай навіть він буде похмурим та сірим, потрібно зазнавати чогось прекрасного. Увечері я часто запитую себе: що прекрасного пережив ти сьогодні? І треба визнати: хай яким гірким був мій день — усе ж маленький промінчик сонця завжди показується.