Чому все те — і дитячі пустощі, й чиїсь недитячі пристрасті — так міцно зберігає душа? Пуди конспектів, гори проштудійованих посібників не багато залишили після себе. Але чому досі чуєш, який пахучий був той новенький буквар, що тобі видали в школі? І читанка, що зветься «Вінок», вона теж незрівнянно пахла. А перший «Кобзар», що потрапить тобі до рук, і перші рядки, що западуть у дитячу душу на все життя.
Мені здається, що як я з баранами співала, так і він відчував цю свободу з деревами. Мені здається, це ключове для кожної людини. Відчувати себе спокійним, вільним – з баранами, морем або деревами. Цього дуже не вистачає зараз. Мені дуже хочеться, щоб мої діти поїхали додому, побачили мої місця, моє море моїми очима. І вже в них були свої спогади, і вони так само могли відчувати себе вільними і знайти свою свободу, тому що мені здається, що кожній людині важливо знайти своє місце гармонії.