Цитати про сум, статуси про печаль

Смерть чим погана? Йдеш, а те, що любив, лишається.

Людська душа – це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки не лий уже, більше не вміститься.

Коли нема особистого, вимушена гратися в особистість.

Самотність рано чи пізно ошукує навіть найсильніших - змушує їх до спорудження кришталевих в'язниць і дзеркальних покоїв неспокою через чуже життя.

Казка - це коли одружився на жабі, а вона виявилася царівною. В житті - це коли навпаки. Казка - це коли виходиш заміж за чудовисько, а він виявляється принцом, а в житті - це коли навпаки.

Колись мені часто давали поради. Я не прислуховувався, бо був дурний. А тепер не прислуховуюсь, бо вже мудрий. Тоді тратив час на то, щоб обламати собі роги. Тепер змушую себе прислухатися до порад людей, які досягли більше, ніж я.

Я б пробачила йому його гордість, якщо б він не зачепив мою...

У житті не так уже й важко влаштовуватися, коли нема чого втрачати.

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

Я стояв поруч з нею, слухав її, сміявся і думав, до чого ж страшно любити жінку і бути бідним.

Підлітків завжди сприймають як людей, схильних до стадного мислення. Мовляв, вони мислять стереотипами. Але коли я був старшокласником, мене хвилювало набагато більше, ніж просто сходити на побачення або потусуватися зі своїми дружками.

Правильного вибору в реальності не існує – є тільки зроблений вибір і його наслідки.

Моя слава зростала з кожною моєю невдачею.

Потрібно зрозуміти, хто ви без вашої сім'ї, без вашого чоловіка або без вашої дружини. Потрібно усвідомити, хто ви в цьому світі і що вам необхідно для того, щоб відчути себе добре на самоті. Мені здається, це найважливіше в житті. Коли ви усвідомлюєте, хто ви без будь-кого іншого, ви зможете зробити що завгодно

Дайте чужі болі гоїти, щоб своїх не чути.

Пильнуйте, кому ви даруєте свої дотики..

Ви знаєте, люба, що таке гівно? Так воно в порівнянні з моїм життям - повидло.

Патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли їх писати треба. Бо до того, як в країні таке сталося, ніхто їх не писав, а зараз всі стали такими патріотами – понадівали собі вишиванки і поналіплювали їх на машини. Їх ще "вишиватниками" називають. Начепив вишиванку – і вже думаєш, шо все помінялося. Та вишиванка має бути десь глибше, зашита мамою і татом…

Дуже мало людей, яких я дійсно люблю і ще менше тих про кого я добре думаю.

Людина сама не може … Все одно людина сама не може ні чорта.

Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.

Ніде ніщо не чекає людину. Завжди треба самому приносити все з собою.

Все закінчується ... коли-небудь: однією смс-кою або довгою розмовою в кафе, або дзвінком ... Багато з нас колись вимовляли це:« Вибач, ми більше не можемо бути разом ». Після цієї фрази зазвичай говорять багато, або не говорять зовсім, але щось відбувається: хтось засмучений, хтось пригнічений, хтось відчуває себе поганою людиною, хтось вільним, а комусь наплювати. І знаєте, ми забуваємо тільки одне, що коли ми починали ці відносини, ми знали, що все коли-небудь закінчиться... однієї смс-кою, або довгою розмовою в кафе, або телефонним дзвінком. Але ми погодилися на це, щоб просто якийсь час відчувати себе коханими і не самотніми.

Часом потрібно чогось не знати або щось пропустити, щоб залишатися щасливим.

Єдиний урок, який можна зробити з історії, полягає в тому, що люди не витягують з історії ніяких уроків.

Без болю не було б страждань. Без страждань ми б ніколи не вчилися б на своїх помилках. Біль і страждання - ключ, що відкриває всі двері на життєвому шляху. Без них не було б життя.

Коли людина довго в смутку, то й посмішка - подвиг.

Самотність - це коли в будинку є телефон, а дзвонить будильник.

Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна.

Вони повністю віддалися своєму смутку, прагнучи збільшити убогість у кожному роздумі, який міг собі це дозволити, і вирішили не допускати втіхи в майбутньому.

Розумні люди надзвичайно рідко бувають щасливі.

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Найсильніше почуття – розчарування. Не образа, не ревнощі і навіть не ненависть … після них залишається хоч щось в душі, а після розчарування – порожнеча.

На цій планеті занадто багато людських істот, треба з цим щось робити.

Оточуючим легко сказати: «Не приймай близько до серця». Звідки їм знати, наскільки глибоко твоє серце? І де для нього – близько?

Злодій – не той, хто краде, а той, кого спіймали.

Люди кажуть, що ти йдеш по неправильному шляху, коли це просто твій шлях.

Все збудеться, варто тільки разхотіти..

Часом буває так, шо хочеш почути речi, яких нiколи б не знати. I тягне за руку тебе в то мiсце, де думаєш, краще б очей не мати.

Низьким є будь-який спосіб, що застосовується жінками для приваблення чоловіків. Все, що породжується хитрістю, огидне.

Якщо дозволяти собі жартувати, люди не сприймають тебе всерйоз. І ці самі люди не розуміють, що є багато такого, чого не можна витримати, якщо не жартувати.

Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

Найбільша ненависть виникає до тих, хто зумів доторкнутися до серця, а потім плюнув в душу.

Який найважливіший урок тобі дало життя? - Багато речей не настільки важливі, як вони здаються в якийсь момент.

Ненависть – помста боягуза за випробуваний їм страх.

Іноді дуже-дуже складно залишатися сильним, але ти повинен.

Люди самі собі влаштовують проблеми - ніхто не змушує їх вибирати нудні професії, одружуватися не на тих людях або купувати незручні туфлі.

Можливо треба було жити як всі, а я хотів інакшим бути завжди.

Я часто думаю, що немає нічого гіршого, ніж розлучатися з тими, кого любиш. Без них почуваєшся такою самотньою!

З усіх тварин тільки людина вміє сміятися, хоча якраз у неї для цього найменше причин.

Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

Жінок потрібно або обожнювати, або залишати. Все інше – брехня.

Якщо комусь із вас здається, що надії немає, послухайте мене: ви не самотні. Вихід завжди є. Не здавайтеся. Я обіцяю, кращі досягнення в житті відбуваються відразу після самих темних днів.

Мучеництво – єдиний спосіб прославитися, не маючи ніяких здібностей.

Я помітила, що якщо не їсти хліб, цукор, жирне м’ясо, пити пиво з рибкою – морда стає менше. Але сумніше.

Віскі з колою і з льодом. Вона заходить в горло так, ніби казковий водопад з верхівок гір вливається у хвилі фйорду. Верхнє піднебіння зморщується від насолоди так, як зжимається ваша дупа в момент вільного падіння на американських гірках. Всі рецептори ротової порожнини кричать «Ура!» «УРА!»… І тихо вмирають разом з інтелектом, для того щоб завтра зранку встати і відчути різкий запах тисячі невидимих котів, які нагадили вам на зуби. Щелепи починають дрібнесенько цокотати від передсмаку наступаючого оргазму. Це алкоголізм.

Якими жалюгідними стають істини, коли висловлюєш їх вголос.

Іноді треба розсмішити людей, щоб відвернути їх від наміру вас повісити.

Все приємне в цьому світі або шкідливо, або аморально, або веде до ожиріння.

Ніхто з тих марсіанів (представників влади – «КОРИСНО PRO») не хоче добра людям, які живуть у цій країні. Вони переймаються тільки виключно своїми високими матеріями. У них є своя планета, свої машини, свої номера. Вони придумують закони, а самі є недоторканими.

Совість мучить зазвичай тих, хто не винен.

Вміти виносити самотність і отримувати від неї задоволення – великий дар.

Багато хто скаржаться на свою зовнішність, і ніхто – на мізки.

Наш Океан знає більше ніж ми, секрети всі у нього на дні. А ми ходим зверху, великі й малі, люди як кораблі.

Помилково припускати, ніби всі люди мають однакову здатність відчувати.

Якщо ви починаєте з самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву.

Невідомий вірус безпідставної брехні жив в мені до тридцяти п’яти років і не пропускав жодного сприятливого моменту, щоб ним скористатися. Важко і дорого платив я за користування цим злом, але перемогти його не міг.

У житті перемагає тільки дурень. А розумному всюди вважаються одні лише перешкоди, і, не встигнувши щось почати, він уже втратив упевненість в собі.

Найбільше люди цікавляться тим, що їх абсолютно не стосується.

Хотіти в цьому світі – взагалі велике щастя. Треба дякувати Боженьку, що ти ходиш на двох ногах і що в тебе нічого не болить. Не розумію тих, хто каже: "О, голова болить" чи "Не знаю, у яких туфлях в театр іти". Брав би мухобійку із другого боку по чолі. Сходіть в "Охматид" і подивіться на тих діток, які ще не прийшли у світ, а вони вже із тих списків викреслені.

Коли зовсім падаєте духом, приходьте до мене в лікарню. Один обхід ракового відділення за дві секунди лікує від будь-якої нудьги.

Світ складається з нероб, які хочуть мати гроші, не працюючи, і придурків, які готові працювати, не багатіючи.

Коли тобі в житті нічого не треба, то обов'язково цим скористається який хер з боку і забере твоє.

Про щастя можна говорити хвилин п’ять і не більше. Тут нічого не скажеш, крім того, що ти щасливий. А про нещастя люди безперервно розповідають ночами.

Найважливіше – це навести порядок у себе в душі.