Цитати про час

Думайте про минуле лише тоді, коли воно будить одні приємні спогади.

Ваше майбутнє створюється тим, що ви робите сьогодні, а не завтра.

Моє життя було більше, ніж казкою. У мене було більш ніж достатньо складних моментів, але, через які б труднощі мені не довелося пройти, в кінці мене завжди чекав приз.

Аварійним він визнаний не був. Він втомився від часу.

Чим старше я стаю, тим більше розумію, що справжня розкіш - це час.

Кажуть, найважче прожити перші сімдесят років. А далі справа піде на лад.

Мир - це щоденний, щотижневий, щомісячний процес, який поступово змінює думки, повільно стираючи старі бар'єри, спокійно будуючи нові структури.

Знаєте, іноді, в найбільш темні, в найбільш суперечливі моменти, вихід знаходиться прямо за рогом. Ми повинні пам'ятати про це, якщо тут є люди, які є мрійниками, як я, і люди, які хочуть зробити щось дійсно особливе зі своїм життям. Іноді це справжній виклик. Люди, які не є мрійниками, люди, які не намагаються йти по менш второваній стежці, вони не розуміють ... Але я розумію. Я знаю, через що ви проходите. Іноді ви просто повинні рухатися вперед, навіть коли ви сумніваєтеся, коли ви вважаєте це неможливим, ви продовжуєте працювати, ви продовжуєте з'являтися, продовжуєте фокусуватися, ви просто продовжуєте і боретеся за те, у що ви вірите. І найголовніше, ви тримаєтеся.

Діти так швидко ростуть, що не встигнеш озирнутися, як стоїш поруч не з малюком, а з дорослою людиною. Це надає вам зайвих років сто. Я не хочу так виглядати.

У двадцять років у вас обличчя, яке дала вам природа; в тридцять років у вас обличчя, яке виліпило вам життя; а в п'ятдесят у вас обличчя, якого ви заслуговуєте.

Побороти дурні звички можна тільки сьогодні, а не завтра.

Справді необхідну людині подію неможливо ні поквапити, ні відкласти. У всього свій час...

Час — мати і годувальниця всього хорошого.

Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди.

Так, ми маємо вдосталь вільного часу. Та чи маємо час подумати?

Весь сенс дорослішання - навчитися залишатися серед тих, хто сміється.

Якщо ви мене запитаєте, в якому році такий-то або такий-то одружився, на кому одружився і в чому була мати нареченої, я в дев'яти випадках з десяти відповім правильно. Але хоч убий, ніяк не можу згадати, коли ж я встигла так постаріти. Якось несподівано все вийшло: раз - і вже стара.

Усе, що відбувається з нами, залишає той або інший слід в нашому житті. Усе бере участь в створенні нас такими, які ми є.

Мої найулюбленіші речі не можна купити. Абсолютно очевидно, що найцінніший ресурс у нашому житті - це час.

Я не боюся старіти, адже з роками кожна людина починає розуміти краще і оточуючих, і себе.

А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.

Хто чекає довго, той може почекати ще трішки.

Не можна вбивати час, не шкодячи цим вічності!

Ви змінюєтеся кожного моменту. Ви – річка. Сьогодні вона тече в одному напрямку і кліматі. Завтра – в іншому. Я жодного разу не бачив одного і того ж лиця двічі. Воно змінюється. Воно постійно змінюється. Але треба мати проникливі очі, щоб це бачити. Інакше опускається пил, і все стає старим; здається, що все вже було.

Смерть, податки, пологи. Ні те, ні інше, ніколи не буває вчасно.

Мода - це відображення часу.

У певному віці зіткнення між людьми починають ускладнюватися боротьбою з часом. І це вже безнадійно.

Немає часу - таке коротке життя - на склоки, вибачення, жовч і покликання до відповіді. Є тільки час, щоб любити, та й на це, так би мовити, є лише мить.

Не буває загублених у часі. Після кожного стежка лишається.

А час іде, і рано чи пізно ти починаєш замислюватися - ці секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки і десятиліття - так ти витратив їх, як повинен був?

Подумаєш, рік туди, рік сюди - любов - поза часом або не має часу. Часу взагалі нема. Тільки одні чомусь запізнюються на потяги і літаки, а інші - ні.

Здається, що це було так давно, коли в руках тримаю цей альбом. Нам було абсолютно все одно, немаючи нічого мати всьо... За гроші не купити тільки час, та він нас методично поділив, когось він опустив, когось підняв, а є на кого взагалі забив.

Щоб дізнатися ціну року, запитай студента, який провалився на іспиті.
Щоб дізнатися ціну місяця, запитай матір, яка народила передчасно.
Щоб дізнатися ціну тижня, запитай редактора тижневика.
Щоб дізнатися ціну години, запитай закоханого, що чекає свою кохану.
Щоб дізнатися ціну хвилини, запитай того, хто запізнився на потяг.
Щоб дізнатися ціну секунди, запитай того, хто втратив близьку людину в автомобільній катастрофі.
Щоб дізнатися ціну однієї тисячної секунди, запитай срібного медаліста Олімпійських ігор.

Час - це капітал працівника розумової праці.

Людина, якій нема куди дівати власний час, завжди без найменших докорів сумління зазіхає на чужий.

Найважча частина змін - пережити невідоме.

Краса жінки зростає разом з її роками.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

Чим старше я стаю, тим більше розумію, що справжня розкіш - це час.

Насправді людина по-справжньому щаслива лише тоді, коли вона менше всього звертає увагу на час і коли її не підганяє страх. І все-таки, навіть якщо тебе підганяє страх, можна сміятися. А що ще залишається робити?

Ми маємо силу зробити це найкращим поколінням людства в історії світу або зробити його останнім.

Ніколи не замислюйтесь про те, що Ви зробили в минулому щось неправильно. Завжди дивіться в майбутнє з високо піднятою головою. Не шкодуйте.

Я сплю по сім годин на день. Якщо вирушаю в ліжко в 02:00, то прокидаюся в 09:00. Якщо лягаю опівночі, прокидаюся о 07:00. Я не прокидаюся раніше – будинок може зруйнуватися, але я буду спати рівно сім годин.

Є час працювати, і є час кохати. Жодного іншого часу не залишається.

Якщо коли-небудь побажаєте повернутися в минуле, просто підніміть очі.

А все ж цікаво: поки ти маленька, час на одному місці топчеться, а як двадцять стукне, так і полине, немов швидкий потяг до Мемфіса. Мені іноді здається, що життя якось мимо нас прослизає, його і не відчуваєш навіть.

Надія живе навіть біля могил.

Не існує успішних людей, які ніколи в житті не допускали помилок. Існують тільки успішні люди, які помилялися, але потім змінили свої плани, ґрунтуючись на минулих невдачах. Я саме один із таких хлопців.

Потрібно бути поблажливими. Адже хто ми такі: безумці, які намагаються утримати рівновагу на кулі, яка і сама, крутячи зі страшною швидкістю, подорожує по Всесвіту. Хто в таких умовах може бути досконалим?

Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати.

Сам по собі вік не дає людині ніяких переваг. Дурень залишається дурнем – а можливо стає ще більш дурнішим. Ідіот в міру дорослішання, стає ще більшим ідіотом, тоді як мудра людина не може залишатися колишньою, вона розвивається. А коли ідіот старіє, його ідіотизм примножується.

Всьому своя черга. Важкі часи - не навіки.

З найпершого дня свого існування в 1892 році Vogue був журналом про суспільство. Він завжди відтворював час – через моду, в першу чергу. Мода – відмінний провідник, щоб розповісти історію про світ, в якому ми живемо.

Вдень політ птахів завжди здається безцільним, але до вечора рух їх стає цілеспрямованими. Вони летять до чогось. Так само, можливо, і з людьми, що досягли учора життя. Чи буває у життя вечір?

Життя занадто коротке, так що порушуй правила, прощай швидко, цілуй повільно, люби щиро і нестримно смійся.

Єдине, яке за своє життя він скоїв убивство, - це вбивство Часу.

Зараз я живу в найбільш комфортний час, з точки зору фізичного, психологічного, і, може, нескромно зазначу – матеріального стану. У мене немає занадто багато, але є достатньо, щоб я почувався щасливою людиною.

Все потрібно робити вчасно. Вчора було надто рано, завтра буде запізно.

В одній годині кохання - ціле життя.

У сучасному швидкозмінному світі люди, які не ризикують, є тими, хто ризикує.

Я чекаю це Різдво не тому, що воно останнє у моєму житті, а тому, що на нього обіцяли зібратися мої улюблені... Прикро, що даю настільки сумний привід для збору. Поки ми живі і не при смерті, ми завжди зайняті. І тільки розуміння, що когось більше не побачиш, змушує примчатися до людини, кинувши всі справи.

Все минає, але не Бог і не любов.

За довгу світову історію лише декілька поколінь отримали роль захисту свободи в її годину максимальної небезпеки. Я не цураюся цієї відповідальності - я вітаю це.

З часом ти розумієш, що твій будинок там, де твоє серце.

Знаєш, коли ми остаточно втрачаємо дорогих нам людей? Коли більше не відчуваємо болю від їх втрати.

Ніхто не захоче читати біографію бабусі, що закінчує життя в будинку пристарілих.

Втрата часу важча за все для того, хто більше знає.

Від усіх турбот можна просто з глузду з’їхати! Турбот вистачає і на роботі, і в особистому житті, а у деяких ще й діти є. У цій суєті ми весь час про щось турбуємося, і наша тривога весь час зростає. Ні на що інше просто не залишається часу. Нам навіть ніколи вивчати речі, які нас оточують в побуті. Ми не встигаємо розібратися в тому, як працює пральна машина або новий телефон, але ж вони стають все більш і більш складними.

Коли я була зовсім молодою, я всім хотіла довести, що у мене є ще й мізки. Зараз мені все одно.

Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

Час - найкращий вчитель, на жаль, вбиваючий своїх учнів.

Для деяких людей час має перманентну властивість зникати і невблаганно поновлюватися.

Не думай про завтра — це за тисячу років, а я завжди поряд, і що таке щастя не знають мільйони, а ми його творим.

Будь-хто з нас по-своєму сприймає час, тому він досить відносний.

Сьогодні я багатий саме завдяки тому, що я зробив у вільний час.