Цитати та вислови Олександра Довженка

Олександр Петрович Довженко — український письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.

Народився 10 вересня 1894 року в містечку Сосниця на Чернігівщині у селянській родині. Навчався у Сосницькій початковій школі. З 1911 року навчався у Глухівському вчительському інституті. Після закінчення інституту у 1914р. учителював у Житомирі, Києві. У 1917р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет і водночас відвідував лекції в Академії мистецтв.

Захопившись революцією, служив у петлюрівській армії. За це у 1919 р. засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували. 1919 р. став членом КП(б)У, однак 1922 року за загадкових обставин вибув із партії. Під час денікінщини і польської окупації перебував у підпіллі, потрапив до в'язниці. Від розстрілу його врятував В. Еллан (Блакитний)

У 1921—1922 pp. перебував на дипломатичній роботі в українських представництвах у Варшаві та Берліні. Водночас навчався живопису в берлінському приватному художньому училищі. Коли після проголошення Союзу РСР всі міжнародні зв'язки було зосереджено у Москві, О. Довженку запропонували роботу в радянському посольстві в Афганістані, проте, пославшись на сімейні обставини, він відмовився.

У 1923—1926 pp. працював ілюстратором у газеті «Вісті ВУЦВК» у Харкові, після чого потрапив до ВУФКУ, де працював над фільмом «Вася-реформатор» (1926) разом із німецьким оператором Йозефом Роною. У червні 1926 р. О. Довженко почав працювати на Одеській кінофабриці, де з'явилися його перші стрічки, відшліфовувався талант режисера і сценариста. Фільми «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Щорс» (1939) увійшли до золотого фонду українського і світового кіно. Фільм «Земля» був високо оцінений на міжнародних фестивалях у Венеції та Берліні, а 1958 р. на Міжнародній виставці у Брюсселі — визнаний одним із 12 кращих фільмів.

У 1930р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою. В 1930-х роках, після реорганізації ВУФКУ, Довженкові дедалі важче було знімати через посилення ідеологічного тиску та культурної централізації.  В 1933 році він залишив Київську кінофабрику та переїхав до Москви. Друга світова війна перервала роботу О. Довженка над сценарієм фільму «Тарас Бульба». У роки війни він як військовий кореспондент і пропагандист працював на Північно-Західному, Сталінградському та Воронезькому фронтах. Зняв серію агітаційних фільмів про Україну (“Визволення” (1940), “Битва за нашу Радянську Україну” (1943), “Перемога на Правобережній Україні” (1944)), а після – поставив стрічку «Мічурін» (1948). 

Роздуми письменника-патріота про втрачену історію України, занепад рідної мови і культури, про трагедію народу на війні виповнюють кіноповість «Україна в огні». Ці роздуми стали настільки страшними для можновладців, що сценарій обговорювали на політбюро ЦК ВКП(б), а доповідь зробив сам Сталін. Із січня 1944 р. О. Довженкові було заборонено ставити нові фільми, йому не дозволяли виїжджати в Україну, не друкували його твори. Кіномитець світового масштабу, фільми якого здобули визнання на багатьох міжнародних фестивалях і з успіхом демонструвалися за кордоном, на своїй Батьківщині зазнав заборон, переслідувань, несправедливих звинувачень.

Після смерті Сталіна з'явилися такі шедеври О. Довженка, як «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна», «Поема про море», які так і не були реалізовані за життя.

Помер 25 листопада 1956 р. у Москві, у віці 62 роки. Похований на Новодівичому кладовищі.