Цитати про спілкування

Легше винести десятки осуду, ніж вислухати одну сумнівну похвалу.

Про найпотаємніше розповідають лише зовсім чужим людям.

Зв'язком з людьми ми зобов'язані лише своїм власним зусиллям: варто припинити писати або говорити, варто відокремитися, і натовп людей навколо вас розтане; розуміємо, що більшість цих людей насправді готові відвернутися від нас (не зі злості, а лише з байдужості), а решта завжди залишають за собою право переключити свою увагу на щось інше; у ці дні ми розуміємо, скільки збігів, скільки випадковостей необхідні для народження того, що називають любов'ю чи дружбою, і тоді світ знову занурюється у темряву, а ми – у той лютий холод, від якого нас ненадовго вкрила людська ніжність.

– Тут мої телефони київські й адреса. Якщо зовсім зле буде, приїжджай. Чим зможу, допоможу. Катерина візитку взяла, посміхається: – Ну, тоді прощавайте навіки. – Чому? – Бо у гості кличете, як мені зле буде. А мені не буде зле.

Лучше любить і робить, аніж писать і го­ворить.

Коли люди говорять «це довга історія», зазвичай мається на увазі, що історія така коротка і безглузда, що соромно розповідати.

З нею приємно говорити ні про що, а це вже щось та й значить.

Я був радий, що можу дати відповідь негайно. Так я і зробив. Я сказав, що не знаю.

Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!