Цитати Конфуція про людей

Конфу́цій

Конфу́цій

Давньокитайський філософ та політичний діяч, титульна фігура у конфуціанстві, національний герой Китаю

Датою народження вважається 21 серпня 551 до н. е.. Народився Конфуцій в місті Цюйфу, в сім’ї військового зі збіднілого роду аристократів Кун. Мати його була наложницею, і після смерті батька Конфуція виховувала сина одна. Сім’я жила в бідності, і з раннього дитинства Конфуцій почав працювати і займався самоосвітою для того, щоб зайняти гідне місце в житті і не зганьбити свій знатний рід. Навчання давало свої результати, і незабаром він отримав роботу чиновника, завідувача коморою, а потім – худобою.

Однак, справжнє покликання Конфуція було в тому, щоб передавати свої знання і навчати інших людей. У 22 -річному віці став знаменитим першим професійним вчителем Китаю. Конфуцій старанно працював і незабаром став найзнаменитішим викладачем в Китаї. У приватній школі, відкритій ним, викладалися чотири дисципліни: література, мова, мораль і політика. А учнів брали туди, незважаючи на їхнє матеріальне становище і походження.

У віці 50 років Конфуцій почав кар’єру в державній службі, став першим радником в царстві Лу. Але маючи розбіжності в поглядах на державну політику, він змушений був подати у відставку і покинути службу. Після цього Конфуцій подорожував зі своїми учнями по Китаю протягом 14 років. Він жив при дворах і в народі, йому лестили, запобігали, іноді надавали почесті, але не пропонували державних посад. 484 році завдяки одному впливовому учневі, який займав важливу посаду в Лу, Конфуцій зміг повернутися в рідну провінцію. Останні роки Конфуцій займався викладанням і книгами — склав літопис Лу «Чуньцю» за період 722-481 рік до н. е., редагував «Шу цзин»,”Ші Цзін”. З літературної спадщини Стародавнього Китаю найбільше вихваляв «І цзін» — «Книгу змін»..

Вчення Конфуція, назване «конфуціанством», було засновано на бажанні людини жити в гармонії і щасті. Філософ висунув головний етичний постулат: «Не роби людині того, чого не бажаєш собі».

Смерть Конфуція наступила в 479 році до н. е. Його поховали на спеціальному цвинтарі, де передбачалося ховати його нащадків і близьких учнів.

Не говорити з людиною, з якою можна говорити — означає втратити цю людину; говорити з людиною, з якою не можна говорити, — значить втратити слова. Розумна людина не втрачає людей і не втрачає слів.
Благородний муж шукає причини своїх невдач в собі самому, а підла людина шукає їх в інших.
Філософ вільний від наступних чотирьох речей: упередженого погляду, впевненості, впертості і егоїзму.
Мудрий не знає хвилювань, людяний не знає турбот, сміливий не знає страху.
З жінками, та й зі слугами, важко впоратися. Наблизивши їх, вони стають непокірними, а віддалиш — нарікають.
Шляхетний в душі безтурботний. Низька людина завжди заклопотана.
Прийшло нещастя – людина породила його, прийшло щастя – людина його виростила.
У давнину люди вчилися для того, щоб удосконалювати себе. Нині вчаться для того, щоб здивувати інших.
Я не засмучуюсь, якщо люди мене не розуміють, – засмучуюсь, якщо я не розумію людей.
Шляхетна людина висуває вимоги до себе, низька людина висуває вимоги до інших.
Люди в давнину не любили багато говорити. Вони вважали ганьбою для себе не встигнути за власними словами.